Справа № 580/9573/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гаращенко В.В.
20 вересня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якій просив:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю 2 групи;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю 2 групи.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03 червня 2023 року та від 26 липня 2023 року про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, позаяк не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, адже позивач не надав належних і допустимих доказів обов'язку по піклуванню та утриманні матері дружини. Вказано також, що звільнення вказаної категорії військовослужбовців, призваних на військову службу призведе до зменшення кількості вишколеного особового складу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 взято на військовий облік, та призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 № 69/2022.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) № 20-ОС від 23.02.2023 «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_9), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.02.2023 № 158-ОС у розпорядження начальника 15 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 23 лютого 2023 року.
Відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону №24-ОС від 25.02.2023 «Про особовий склад» призначено молодшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_9), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора першої групи повітряної розвідки відділення повітряної розвідки відділу управління та артилерійської розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, з 25 лютого 2023 року.
Відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону №60-ОС від 20.03.2023 «Про особовий склад» призначено молодшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_9), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора першої групи повітряної розвідки відділення повітряної розвідки відділу управління та артилерійської розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора першої групи повітряної розвідки відділення повітряної розвідки відділу управління та артилерійської розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, з 20 березня 2023 року.
Відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону №415-ОС від 13.07.2023 «Про особовий склад» призначено молодшого сержанта ОСОБА_2 (НОМЕР_9), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора першої групи повітряної розвідки відділення повітряної розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора першої групи повітряної розвідки відділення повітряної розвідки відділу управління та артилерійської розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, з 13 липня 2023 року.
03 червня 2023 року позивач звернувся з рапортом до безпосереднього командира начальника відділення повітряної розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки лейтенанту ОСОБА_3 (№2.15/17140/23-Вн від 03.06.2023) в якому подав клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби, відповідно до вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв'язку з наявністю одного із батьків дружини із числа осіб з інвалідністю другої групи.
Позивачем до рапорту долучено: копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копію паспорту ОСОБА_4 та довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження НОМЕР_5 ; копію паспорту ОСОБА_5 ; копію довідки серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 .
За результатами розгляду зазначеного рапорту листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 №12/21742/23-Вн від 26.06.2023 повідомлено позивача, що відповідно до вимог Конституції України та Сімейного кодексу України, повнолітні діти (дочка, син) зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згідно з законодавством України на військовослужбовця ОСОБА_1 не покладається обов'язок піклуватися про батьків дружини. Інших документів, які передбачають, що саме зазначеному військовослужбовцю необхідно здійснювати догляд за хворою матір'ю дружини до рапорту не додавались. Листом повідомлено, що згідно з наданими до рапорту документами, відсутні визначені законодавством підстави для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби під час дії воєнного стану.
26 липня 2023 року позивач повторно звернувся з рапортом до безпосереднього командира начальника відділення повітряної розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки лейтенанта ОСОБА_3 (№2.15/25997/23-Вн від 26.07.2023) в якому клопотав перед вищим командуванням про звільнення його у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) за наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Позивачем до рапорту долучено: копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копію паспорту ОСОБА_4 та довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження НОМЕР_5 ; копію паспорту ОСОБА_5 ; копію довідки серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ; копію посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_8 ОСОБА_7 з перекладом; копію бланку реєстраційного обліку/Системи аутентифікації та керування відвідувачами ОСОБА_7 ; копію супровідного додатку до посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_7 ; копію інформації на запит про склад зареєстрованих у житловому приміщенні №14.03-08/111862 від 20.07.2023.
За результатами розгляду зазначеного повторного рапорту листом в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_8 №12/27921/23-Вн від 15.08.2023 повідомлено позивача, що згідно з наданими до рапорту документами, відсутні визначені законодавством підстави для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби під час дії воєнного стану.
Вважаючи необґрунтованою вказану відмову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з підстав, зокрема, наявності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Як на момент розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції, так і станом на час апеляційного розгляду справи, режим воєнного стану в Україні зберігає свою дію.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (Закон № 2232-XII) (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд першої інстанції вірно вказав, що системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з підстав:
- наявності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Матеріалами справи підтверджується, що мати дружини позивача ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК серії СА № 014675 від 23.11.2004, безтерміново, причина захворювання - загальне захворювання.
Вказане свідчить про те, що позивач мав підстави для звільнення з військової служби згідно з абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Доводи апелянта про відсутність доказів того, що саме позивач повинен здійснювати догляд за матір'ю дружини, а отже й відсутність підстав для звільнення з військової служби, правомірно відхилені судом першої інстанції, адже абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - наявності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, незалежно від того чи така особа потребує постійного догляду та не залежно від того хто повинен здійснювати такий догляд у разі необхідності.
Також безпідставними є посилання відповідача на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки вони регулюють питання призову на військову службу, а не звільнення зі служби, тобто регулюють різні суспільні відносини.
Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги стосовно того, що звільнення вказаної категорії військовослужбовців, призваних на військову службу, призведе до зменшення кількості вишколеного особового складу, адже такі посилання не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку дотримуватись вимог законодавства при розгляді рапортів військовослужбовців.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорти позивача від 03 червня 2023 року та від 26 липня 2023 року про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянтом всупереч вищевказаного обов'язку не доведено правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин.
В контексті викладеного, суд попередньої інстанції аргументовано вказав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко