П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5666/24
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 01.07.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем у спірний період протиправно не була виплачена йому додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 01.07.2024 р. та задовольнити позовні вимоги.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що Херсонська міська територіальна громада віднесена до зони активних бойових дій з 01.05.2023 року. Позивач зазначає про те, що саме визначення місця виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів є визначальною умовою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Також, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції проігнорував надані позивачем документи на підтвердження права на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, а саме роз'яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ від 11.04.2023 року, копію листа Департаменту соціального забезпечення МОУ від 13.03.2023 року, копію доповідної записки, копії листа командира.
Також, позивач в підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог посилається на довідку військової частини від 04.03.2024 року №409 згідно з якою він у період з 01.02.2024 року по 28.02.2024 року брав безпосередню участь у бойових діях на території Херсонської територіальної громади.
Апелянт звертає увагу на наявність інших аналогічних справ з цього приводу.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 в період з 17.01.2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України).
Як вказує позивач, в період з 01.03.2023 року до 17.01.2024 року додаткова винагорода військовослужбовцям 197 батальйону 124 бригади почала рахуватись, виходячи з розміру 30000 грн., а не 100000 грн. за місяць, не зважаючи на виконання завдань з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в наступних розмірах: в січні - 30000,00 грн., в лютому - 70645,16 грн., в березні - 100000,00 грн., в квітні - 30000,00 грн., в травні - 30000,00 грн., в червні - 28064,52 грн., в липні - 28000,00 грн., в серпні - 28064,52 грн., в вересні - 29032,26 грн., в жовтні - 27000,00 грн., в листопаді - 0,00 грн., в грудні - 59032,26 грн.
Відповідно до цієї довідки позивач отримував додаткову винагороду 100 тис. періодом у червні 2023 року - 6451,61 грн., у липні 2023 року - 6666,67 грн., у серпні 2023 року - 6451,61 грн., у вересні 2023 року - 3225,81 грн., у жовтні 2023 року - 3333,33 грн., у листопаді 2023 року - 3225,81 грн., у грудні 2023 року - 6666,67 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди за період з 01.03.2023 року до 17.01.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 (надалі, також - Доручення від 23.06.2022 року№912/з/29), згідно з пунктом 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. Абзацами 1 та 2 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 13 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022 року).
В подальшому дію доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 продовжено в 2023 році.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.
Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець складена за формою, наведеною в додатку № 1 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 в розмірі 100000 грн надано довідку №974 від 25.03.2024 року (f/c/33).
В свою чергу, як вбачається з вищезазначеної довідки, вона містить інформацію про те, що ОСОБА_1 з 12.05.2022 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 25.03.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах с-ща Зарічне Комишуваської селищної громади Запорізької обл., м. Херсон, с-ща Зеленіка Херсонсокої територіальної громади Херсонської області, селища Межова Межівської селищної територіальної громади Дніпропетровської обл. (а.с.33).
Разом з тим в зазначеній довідці вказано, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю в наслідок війни).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначена довідка не містить інформації саме про безпосередню участь позивача у бойових діях у вказаний період, в той час як Постановою КМУ №168 передбачено виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень саме за безпосередню участю у бойових діях.
Також, суд зауважує і на тому, що ця довідка складена не за формою наведеною в додатку № 1 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, а тому не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень для військовослужбовця відрядженого для безпосередньої участі у бойових діях або заходах.
Підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які не були відряджені для безпосередньої участі у бойових діях або заходах за умовами постанови КМУ №168 та Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 є наказ керівника органу військового управління про виплату додаткової винагороди виданого на підставі документів, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або заходах не видавався. Враховуючи те, що керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень не видавався та позивачем такі дії не оскаржуються, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність у відповідача обов'язку нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень у спірний період.
Посилання апелянта на роз'яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ від 11.04.2023 року, Департаменту соціального забезпечення МОУ від 13.03.2023 року судом не приймаються, оскільки не є документами на підставі яких нараховується та виплачується додаткова винагорода збільшена до 100000 гривень.
Щодо наданої позивачем до апеляційної скарги копії довідки військової частини від 04.03.2024 року №409 згідно з якою позивач у період з 01.02.2024 р. по 28.02.2024 р. брав безпосередню участь у бойових діях на території Херсонської територіальної громади, колегія суддів зазначає, що ця довідка не впливає на правильність вирішення цієї справи судом першої інстанції, оскільки предметом спору у цій справі протиправність дій відповідача щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди за період з 01.03.2023 р. до 17.01.2024 р., в той час коли зазначена довідка свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях на території Херсонської територіальної громади зовсім інший період, а саме з 01.02.2024 р. по 28.02.2024 р., а тому не може бути доказом у цій справі.
Також слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
«Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Згідно з «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Херсонської міської територіальної громади та Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області в період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року була тимчасово окупованою Російською Федерацією.
В період з 11.11.2022 року по 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади були віднесені до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме до території можливих бойових дій.
З 11.11.2022 року вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме до території можливих бойових дій.
З 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади віднесені до території на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 року №26, від 14.02.2023 року №35, від 01.03.2023 року №52, від 17.03.2023 року №67, від 17.03.2023 року №68, від 01.04.2023 року №89, від 01.05.2023 року №111, від 01.06.2023 року №147, від 01.07.2023 року №183, від 01.08.2023 року №210, від 01.09.2023 року №247, від 01.10.2023 року №273, від 01.11.2023 року №301, від 01.12.2023 року №341, від 01.01.2024 року №2 в спірний період до районів ведення воєнних (бойових) дій не відносилися Херсонська міська територіальна громада та прилеглі населені пункти, які входять до зони відповідальності 197 батальйону ТРО.
Таким чином, згідно вищенаведених наказів Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 01.03.2023 року до 17.01.2024 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно дислокуються підрозділи Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойових наказів, рапортів безпосередніх командирів (про участь в бойових діях/завданнях), журналу бойових дій.
Однак, матеріали справи таких доказів не містять, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є законним та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук