П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5263/24
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 08.08.2024р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку до 50000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку до 50000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 03.01.2020р. по 01.04.2024р. він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Однак, за період проходження військової служби з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. відповідачем на його користь не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., з розрахунку до 50000 гривень на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Додаткова винагорода за вказаний період виплачена лише частково. Право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у розмірі до 50 000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно участі у наведених діях та заходах за спірний період підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024р. №429, зазначені в якій документи, як підстава її видачі, в силу вимог пункту 4 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, є документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 08.08.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, з розрахунку 30 000,00 грн. в повному обсязі за період з 01.06.2023р. по вересень 2023 року включно не позбавляє позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, з розрахунку 50 000,00 грн. за той же період згідно абз.28 п.2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260.
Також, апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції на те, що для отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, з розрахунку 50 000,00 грн. позивач повинен виконувати бойові завдання (розпорядження) у зоні бойових дій, а штаб військової частини перебувати на лінії бойового зіткнення на відстані від виконання бойових завдань військовослужбовцями першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Такий висновок суду не узгоджується з положеннями абз.3 п.1-1 постанови КМУ №168.
Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 50 000,00 грн. виплачується військовослужбовцям при виконанні ними бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Надана ОСОБА_1 довідка не може бути доказом виконання ним бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення та відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Вказана довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача в бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань тощо.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.01.2020р. по 01.04.2024р. майор ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника відділення персоналу - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно виданої 08.04.2024р. військовою частиною довідки №429 ОСОБА_1 у період з 24.02.2022р. по 28.03.2024р., 01.04.2024р. виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі штабу військової частини НОМЕР_1 (здійснення заходів із інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військової частини НОМЕР_1 під час ведення бойових (спеціальних) дій).
Підставою для видачі довідки вказано: бойове розпорядження з РВіА ОУВ «Примор'я» №49т від 16.02.2022р.; бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 №20/8т від 17.02.2022р.; наказ командира в/ч НОМЕР_1 №5/дск від 24.02.2022р.; розпорядження ОУВ «Миколаїв» №1421дск від 18.11.2022р.; бойове розпорядження ОУВ «Примор'я» №163т від 29.09.2022р.; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №21/дск від 28.08.2023р.; бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №3145/дск від 31.08.2023р.; рапорт начальника відділення персоналу (s-1) штабу військової частини НОМЕР_1 про участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вх. №4825 від 01.04.2024р.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про розмір нарахованого та виплаченого щомісячного грошового забезпечення, а також інших належних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 у червні-вересні 2023 року на користь позивача виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, в розмірі 30 000,00 грн.
ОСОБА_1 , стверджуючи про наявність у нього права на додаткову грошову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168, з розрахунку до 50000 гривень на місяць за період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р., звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що положення абз.3 п.1-1 постанови КМУ №168 не можуть бути застосовані до позивача, який весь період з 01.06.023р. по 28.09.2023р. перебував у м. Миколаєві, жодних бойових розпоряджень на лінії зіткнення не виконував. А відтак, за висновками суду, у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди в розмірі 50000 грн на місяць пропорційно часу виконання завдань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Постановою КМУ від 09.08.2023р. №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» Постанову №168 доповнено п.1-1, абзацом третім якого передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Відповідно до п.1-2 Постанови №168 зі змінами, внесеними Постановою №836, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п.3 Постанови №836 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року.
Аналогічні положення тим, що закріплені абзацом третім пункту 1-1 Постанови №168, передбачено і пунктом 2 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260.
Пунктами 4, 5 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. (п.9 розділу XXXIV Порядку №260)
Таким чином, з аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що виплата додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі:
а) органу військового управління;
б) штабу угруповання військ (сил);
в) штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;
г) командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу).
Додаткова винагорода в розмірі 50 000 гривень виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов:
а) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;
б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини).
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 в оскаржуваний період виконував бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема, зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) у період здійснення зазначених дій або заходів.
Надана ОСОБА_1 довідка військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024р. №429 не є належним доказом виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини у період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. включно в розумінні пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260.
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024р. №1334 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022р. по 17.07.2022р., з 28.07.2022р. по 31.12.2022р.
За вказані періоди позивач отримав додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується довідкою про виплачене позивачу грошове забезпечення.
Виконання ж ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини) у період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. матеріалами справи не підтверджено та заперечується військовою частиною НОМЕР_1 . Позивач весь період з 01.06.2023р. по 28.09.2023р. перебував у м. Миколаєві, жодних бойових розпоряджень на лінії зіткнення не виконував. У вказаний період позивач отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 30 000,00 грн.
Той факт, що військовослужбовці органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно та командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) мають можливість отримувати додаткову винагороду у розмірі 50000,00 грн., не змінює того, що для отримання додаткової винагороди у вказаному розмірі, необхідне документальне підтвердження виконання такими військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги позивача таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення від 08.08.2024р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук