23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13133/23
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 26.01.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області, фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року у справі №400/13133/23 за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2023 року №739014290707, №737614290902
24.10.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.09.2023 №739014290707 щодо застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у сумі 241511грн. 81коп., №737614290902 щодо застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у сумі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення господарської діяльності у межах спірного періоду жодних порушень податкового законодавства допущено не було. Як стверджує ФОП ОСОБА_1 , на акцизному складі №1012302 резервуар обладнано рівномірами-лічильниками. До того ж, підприємець відмічає, що перевіряючі знімали товарно-матеріальні цінності (пального) у вказаному резервуарі та могли самостійно пересвідчитись у їх наявності. Стосовно установленого податковим органом порушення, яке полягає у невидачі розрахункових документів та відображення в розрахункових документах невірної ставки ПДВ, то позивач вказує, що він не отримував та матеріали справи не містять фіскальних чеків, які ніби то складено з порушення законодавства.
Відповідач - Головне управління ДПС у Миколаївській області з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи про порушення ФОП ОСОБА_1 п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України. Такі порушення полягають у невидачі розрахункових документів та відображення в розрахункових документах невірної ставки ПДВ, а також неподанні до перевірки документів на підтвердження обладнання резервуару для пального рівноміром-лічильником, відповідності його вимогам законодавства та/або позитивного результату повірки або оцінки відповідності.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №400/13133/23 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.09.2023 № 737614290902.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 № 739014290707 - відмовлено.
Приймаючи рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що на всі 5 рівнемірів-лічильників є відповідні сертифікати, рівнеміри встановлені на двох резервуарах та трьох колонках, а тому установлене перевіряючими відповідне порушення податкового законодавства є необґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог окружний адміністративний суд установив, що розрахунковий документ містить недостовірну інформацію про відсоток ПДВ у складі ціни товару, що фактично вводить в оману контролюючий орган при адмініструванні податків та порушує права покупців, може створити для покупця небажані юридичні наслідки (наприклад, якщо покупець по господарській операції з придбання палива віднесе ці суми до своєї податкової звітності)
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області вказує, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження обладнання резервуару горизонтального циліндричного двосекційного, модель Д252045-2 (ємність кожної секції 12,5м.куб), заводський номер 878, рівнеміром-лічильником рівня пального та відповідності його вимогам законодавства та/або наявності позитивного результату повірки або оцінки. На думку податкового органу, подання суб'єктом господарювання відповідних документів до суду не має жодних правових наслідків для цілей підтвердження спірних обставин.
Не погоджуючись із рішенням окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 також подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що відображення в розрахункових документах неправильної ставки податку не свідчить про відсутність у платіжних документах такого обов'язкового реквізиту, а тим більше про проведення розрахункових операцій з видачею розрахункового документу невстановленої форми. Як стверджує позивач, матеріали справи не містять жодного розрахункового документу, який би підтверджував установлене контролюючим органом порушення. Крім того, на думку скаржника, не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача суб'єктом господарювання відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, є окремими правопорушеннями.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ГУ ДПС у Миколаївській області до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 26.01.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Натомість, доводи апеляційної скарги позивача уважає необґрунтованими.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість.
Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснює на АЗС, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи убачається, що 01.08.2023 фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку автозаправної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність у якій здійснює ФОП ОСОБА_1 .
За наслідком вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки від 10.08.2023 №6867/14/29072509617854, у висновку якого зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.
На підставі вищеозначеного акту фактичної перевірки від 10.08.2023 №6867/14/29072509617854 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 06.09.2023 винесено податкові повідомлення-рішення №739014290707, №737614290902.
Не погодившись із означеними актами індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.
Пунктом 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21).
Пунктом 1 статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
2) непроведення розрахункової операції через РРО;
3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а третій - з пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Виключенням із цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов'язкових реквізитів, що встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.
З урахування наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником ПДВ, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу із таким недоліком не може уважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом наведеним Верховним Судом у постановах від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23 тощо.
Відповідно до абз. 1 п. 82 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, але не довше ніж до 1-го липня 2023р., операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікується за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу, яким встановлено ставку акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709001000 та 2709009000, оподатковуються за ставкою у розмірі 7%.
Вказана ставка 7% ПДВ на вищезазначені операції з пальним скасована з 1 липня 2023р. та такі операції мають оподатковуватись за основною ставкою ПДВ - 20%.
Згідно фактичних обставин справи, у період з січня по липень 2023 року ФОП ОСОБА_1 (платник ПДВ) на АЗС реалізовувалось пальне із відображенням у фіскальному чеку ставки ПДВ у розмірі 20%, а 01.07.2023 - 7%, тобто неправильно.
Означене підтверджується наявним у матеріалах справи витягами із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (а.с.66-77).
Жодних доказів на спростування таких обставин позивачем до матеріалів справи не додано, а тому установлене перевіряючими порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є доведеним.
Слід відмітити, що за порушення вчинене вперше, зокрема, продаж 24.01.2022 о 18:34:47 (дата і час розрахункової операції) 10 літрів 2711000000 ГАЗ ПТ на суму 290грн. статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) (290 грн.* 100% = 290грн.), а за порушення вчинене вдруге - продаж палива за період січень-липень 2023 року (починаючи з другої розрахункової операції 24.01.2023 о 18:36:30 по 01.07.2023 о 08:02:12), статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) (161104грн. 54коп. - 290грн. (перша розрахункова операція))*150% = 241221грн. 81коп.).
Таким чином, колегією суддів установлено правильність розрахованої контролюючим органом суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вищевстановлені обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.
Відтак, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, у межах доводів сторін, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду стосовно правомірності та обґрунтованості винесення Головним управлінням ДПС у Миколаївській області спірного податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 №739014290707.
Стосовно обладнання горизонтального циліндричного двосекційного резервуару рівноміром-лічильником рівня пального у ньому колегія суддів зазначає наступне.
Згідно фактичних обставин справи, 07.10.2019 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано акцизний склад з уніфікованим номером 1012302. Місцезнаходження акцизного складу: АДРЕСА_1 .
Фактичною перевіркою встановлено, що на АЗС за адресою: вул. Київська, буд. 29/В, смт Веселинове, Миколаївська область розташовано резервуар горизонтальний циліндричний двосекційний для зберігання паливно мастильних матеріалів, резервуар для зберігання зрідженого газу та три паливороздавальні колонки, а саме:
- резервуар горизонтальний циліндричний двосекційний, модель Д252045-2, ємність кожної секції 12,5 м. куб, з заводським номером 878;
- резервуар ЗВГ-5,0, ємністю 10м. куб. з заводським номером 37780;
- колонка паливороздавальна типу «Шельф 100» 1 КЕД-50-0,25-1-1 з заводським номером 11115;
- колонка паливороздавальна типу «Шельф 100» 1 КЕД-50-0,25-1-1 з заводським номером 11116;
- колонка для відпуску зрідженого газу типу УЗСГ-01-1Е з заводським номером 9436.
Згідно із абз.1 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00,2711 12 93 00,2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Відповідно до абз.4 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах та/або місцях виробництва окремих видів продукції визначено статтею 128-1 Податкового кодексу України.
Згідно із п.128-1 ст.128 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що передбачена п.128-1 ст.128 Податкового кодексу України відповідальність для суб'єктів господарювання, у тому числі, настає в разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування рівнемірів-лічильників, адже в такому випадку уважається, що акцизні склади не обладнані рівнеміри-лічильники.
Як установлено судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документів на підтвердження обладнання резервуару горизонтального циліндричного двосекційного (модель Д252045-2, заводський номер 878) рівнеміром-лічильником рівня пального у резервуарі, який відповідає вимогам законодавства та/або має позитивний результат повірки або оцінку відповідності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення ГУ ДПС у Миколаївській області спірного податкового повідомлення-рішення від 06.09.2024 №737614290902 щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20000грн.
При цьому, апеляційний адміністративний суд уважає неправильним висновок суду першої інстанції, а доводи позивача необґрунтованими стосовно того, що наявність виявленого порушення спростовується сертифікатом відповідності від 07.02.2020, адже за наслідком дослідження такого доказу колегією суддів установлено, що він не стосується резервуару горизонтального циліндричного двосекційного (модель Д252045-2, заводський номер 878, уніфікований номер 1012302).
У наведеному в сертифікаті відповідності від 07.02.2020 переліку заводських номерів не має заводського номера 878 (уніфікований номер 1012302), який має резервуар горизонтальний циліндричний двосекційний (модель Д252045-2) стосовно якого власне фахівцями контролюючого органу й установлено порушення податкової дисципліни.
Інших сертифікатів відповідності матеріали справи не містять.
Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №400/13133/23 в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.09.2023 № 737614290902 підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Миколаївським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 26.01.2024 у справі №400/13133/23 висновки в частині задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, а тому така частина судового акту підлягає скасуванню.
У зв'язку з тим, що в задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №400/13133/23 в частині задоволених позовних вимог та здійсненого розподілу судових витрат скасувати.
Прийняти у відповідній частині нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 № 737614290902 - відмовити.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №400/13133/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов