18 вересня 2024 року м.Дніпросправа № 280/1151/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі № 280/1151/24 (суддя Прасов О.О., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-2) від 02.01.2024 року № 083850019988 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-1) здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.11.2023 року, із зарахуванням до страхового стажу періодів з 06.08.1981 року по 17.10.1981 року, з 11.01.1984 року по 09.07.1997 року, з 25.07.1997 року по 31.07.1997 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що 01.01.2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення від 02.01.2024 року № 083850019988 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмовляючи в призначенні пенсії за віком, відповідач-2 зазначав, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Вік заявника 60 років 02 місяці. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 19 років 03 місяці 29 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1981 року, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена нечітким відбитком печатки. Згідно розрахунку стажу, наданого позивачу, до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 06.08.1981 року по 17.10.1981 року, з 11.01.1984 року по 09.07.1997 року, з 25.07.1997 року по 31.07.1997 року. З рішенням відповідача-2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивач не згоден, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.01.2024 за №083850019988 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області включити до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 06.08.1981 по 17.10.1981, з 11.01.1984 по 09.07.1997, з 25.07.1997 по 31.07.1997 та призначити пенсію за віком з 01.11.2023.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Із рішенням суду не погодився відповідач-2, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не може бути зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 08.08.1981, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена нечітким відбитком печатки. Зазначає, що призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Позивач та відповідач-1 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 01.01.2024 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-2 зазначав, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років 02 місяці. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 19 років 03 місяці 29 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1981 року, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена нечітким відбитком печатки.
З Форми РС-право вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду України не зараховано, зокрема, періоди роботи з 06.08.1981 по 17.10.1981 (00 років 02 місяці 12 днів), з 11.01.1984 по 09.07.1997 (13 років 05 місяців 29 днів), з 25.07.1997 по 31.07.1997 (00 років 00 місяців 07 днів).
Загальний страховий стаж позивача не врахований органом Пенсійного фонду України становить - 13 років 08 місяців 18 днів (13 років 08 місяців 18 днів = 00 років 02 місяці 12 днів + 13 років 05 місяців 29 днів + 00 років 00 місяців 07 днів).
Не погоджуючись з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 06.08.1981 по 17.10.1981, з 11.01.1984 по 09.07.1997, з 25.07.1997 по 31.07.1997 та у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком (далі - Закон №1058), було встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У трудовій книжці НОМЕР_2 зазначено про наступну трудову діяльність позивача, зокрема: з 06.08.1981 по 17.10.1981 - робота на посаді слюсаря-ремонтника по 4 розряду; з 11.01.1984 по 09.07.1997 - робота на посаді водія 3, згодом 2 класу; з 25.07.1997 по 31.07.1997 - робота на посаді сторожа.
Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано відповідачем-2 до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці), оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена нечітким відбитком печатки.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальним працівником підприємства, на якому позивач працював.
Згідно з п.2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (надалі - «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників»), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.6 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»).
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.13 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»).
Відповідно до п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як зазначено у п.1 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого 12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У п.2 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412, не застосовується.
За п.2.3 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 за №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 за №412), всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У ст.64 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено: « 1.Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; …».
У п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого 22.12.2014 постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 за №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (надалі - «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»), зазначено, що Головне управління Фонду має право: (…) 2) отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; (…) 5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; 6) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; (…).
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пенсійний орган в межах наданих йому повноважень має можливість звератись до організацій та установ будь-якої форми власності для уточнення необхідної інформації, зокрема щодо уточнення даних про записи в трудовій книжці, що викликають сумніви.
Колегія суддів вважає, що відповідач-2 не зараховуючи до стажу роботи/страхового стажу періодів роботи позивача з 06.08.1981 по 17.10.1981, з 11.01.1984 по 09.07.1997, з 25.07.1997 по 31.07.1997 не вжив заходів, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.64 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пп.2, 5, 6 п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», для перевірки інформації викладеної у трудовій книжці НОМЕР_2 щодо цих періодів роботи позивача.
Таким чином, до стажу роботи/страхового стажу має бути зараховано період роботи позивача з 06.08.1981 по 17.10.1981, з 11.01.1984 по 09.07.1997, з 25.07.1997 по 31.07.1997.
Враховуючи наведене, у позивача станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України (01.01.2024) наявний страховий стаж 30 років.
Страховий стаж позивача станом на 01.01.2024 становив - 33 роки 00 місяців 17 днів (33 роки 00 місяців 17 днів = 13 років 08 місяців 18 днів + 19 років 03 місяці 29 днів).
У відповідача-2 були всі необхідні документи для зарахування до стажу роботи/страхового стажу періоду роботи позивача з 06.08.1981 по 17.10.1981, з 11.01.1984 по 09.07.1997, з 25.07.1997 по 31.07.1997.
З урахуванням зазначених обставин оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.01.2024 за №083850019988 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обраним судом способом захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком з 01.11.2023.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі № 280/1151/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак