23 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 932/4449/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В.,
секретарі судового засідання Беседі Г.Р.,
за участі представника позивача Лавренкова О.В.
відповідача Юнуса А.М.
представника відповідача Вишневського А.А.
перекладача Сіроух О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в адміністративній справі №932/4449/24 (головуючий суддя I-ї інстанції - Кондрашова І.А.) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України,-
Позивач 23.05.2024 року звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з даним позовом, в якому просив про затримання іноземця - громадянина Нігерії ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України.
В обґрунтування позову зазначено, що громадянин Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ НОМЕР_1 , прибув на територію України в 18.03.2019 року через КПП «Бориспіль» за паспортом НОМЕР_2 , виданим 14.09.2016 року терміном дії до 13.09.2021 року, з метою навчання та з того часу територію України не покидав. Втративши підстави для подальшого перебування на території України та скасування посвідки на тимчасове проживання 19.10.2020 року, відповідач ухилився від виїзду з України. Позивач просив затримати відповідача та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства строком на 6 місяців з метою ідентифікації та забезпечення видворення.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Рішення суду звернуто до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Скаржник вказує, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове видворення за межі території України, а також доказів ознайомлення відповідача з його змістом та роз'яснення його прав та обов'язків. Вказує, що у зв'язку із введенням воєнного стану, відповідач отримав діючий паспорт лише у січні 2024 року та намагався вчинити дії щодо отримання візи. Зазначає, що підстави для затримання іноземця з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України відсутні, оскільки відповідач ідентифікований як громадянин Нігерії, має паспортний документ, який не мав можливості оновити з незалежних від нього обставин. Також зазначено, що відповідач умисно не ухилявся від виконання рішення міграційного органу, проте у нього наявні проблеми з отриманням транзитної візи, оскільки прямого сполучення між Україною та Федеративної республікою Нігерія не має.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Відповідач - ОСОБА_1 , громадянин Нігерії, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортний документ НОМЕР_1 , прибув на територію України в 18.03.2019 року через КПП «Бориспіль» за паспортом НОМЕР_2 , виданим 14.09.2016 року, терміном дії до 13.09.2021 року, з метою навчання та з того часу територію України не покидав (а.с.7).
Після скасування 19.10.2020 року посвідки на тимчасове проживання в Україні, відповідач втратив підставу для перебування на території України, жодних інших підстав для продовження терміну перебування в Україні не має, законних джерел отримання прибутку в Україні не має, дозвільного документу на перебування в Україні не має.
Посадовими особами позивача відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН №003281 від 03.05.2022 року, яким зафіксовано порушення вимог ч.1, 3 ст.3, ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (перевищення встановленого строку перебування більше як на 30 днів та ухилення від виїзду з України після закінчення терміну перебування) (а.с.15).
Постановою серії ПН МДН №003273 від 03.05.2022 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с.16).
Вказана постанова відповідачем не оскаржена, штраф в добровільному порядку не сплачено.
03.05.2022 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення №1201130100008236 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким відповідача зобов'язано залишити територію України у строк до 02.06.2022 року. (а.с.9-10).
З тексту вказаного рішення вбачається, що відповідач ознайомлений зі змістом цього рішення за допомогою перекладача.
Зазначене рішення в адміністративному чи судовому порядку відповідач не оскаржував та не виконав.
21.05.2024 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про поміщення відповідача в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (а.с.19).
З огляду на вказані обставини ГУ ДМС України в Дніпропетровській області звернулось до суду з даним позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжений, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що під час вирішення адміністративного позову про затримання іноземців та осіб без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, обов'язковому дослідженню підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
При цьому, на позивача покладено обов'язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для ідентифікації іноземця або особи без громадянства.
Судом встановлено, що особа відповідача ідентифікована як громадянин Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 .
Відповідач з рішенням ГУ ДМС у Дніпропетровській області №1201130100008236 від 03.05.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни ознайомлений, рішення в судовому порядку не оскаржував, але у зазначений строк, а саме до 02.06.2022 року не виїхав за межі території України, тобто вищезазначене рішення не виконав, а тому суд вважає, що відповідач ухиляється від виїзду за межі України та знаходиться на території України без законних на те підстав і добровільно територію України не покине.
Відповідно до ч.8 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв'язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Стаття 1 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює гарантії, що стосується вислання іноземців.
За змістом цієї норми іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість: a) наведення доводів проти свого вислання; b) перегляду своєї справи; і c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом. Іноземець може бути висланий ще до того, як він здійснив свої права, передбачені в підпунктах «a», «b» та «c» пункту 1 цієї статті, коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав, передбачених ч.13 статті 289 КАС України для затримання відповідача та поміщення його до ПТПІ, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Між тим, неотримання транзитної візи з Республіки Молдова, через відсутність прямого авіасполучення з Нігерією, перешкоджає забезпеченню видворення відповідача за межі території України, а тому наявні підстави для затримання громадянина Нігерії ОСОБА_1 та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців.
Апеляційний суд вважає, що такий строк має бути достатнім для належного підготування та оформлення документів, ідентифікації особи відповідача та забезпечення його примусового повернення до країни походження.
Посилання представника відповідача на рішення Європейського Суду прав людини від 17.04.2014 року у справі «Анатолій Руденко проти України», апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній справі предметом розгляду було питання арешту, тобто взяття особи під варту та поміщення у слідчий ізолятор, у зв'язку із обвинуваченням по кримінальній справі.
Натомість, у справі, що розглядається, предметом спору є затримання особи з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України, що не є тотожним тримання особи під вартою.
Застосування до відповідача пунктів 3, 4 частини 1 статті 289 КА України не є можливим, оскільки відповідач офіційно не працевлаштований та не проходить навчання, а також не має коштів як для придбання квитка для виїзду з України, так і для внесення застави.
В судовому засіданні відповідачем вказані обставини не спростовано.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області доведено вжиття всіх належних та допустимих заходів, спрямованих на ідентифікацію відповідача та забезпечення видворення останнього за межі території України, а також враховуючи те, що на теперішній час не отримано остаточно транзитної візи від Посольства Республіки Молдова, висновок суду першої інстанції про затримання відповідача є обґрунтованим.
Доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в адміністративній справі №932/4449/24 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в адміністративній справі №932/4449/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко