. 23 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10040/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
. 20 серпня 2024 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 червня 2024 року № 930100837661 щодо відмови у здійсненні поновлення виплати пенсії позивача за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 18 травня 2024 року, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням суми невиплаченої пенсії, яка утворилася з дати припинення виплати пенсії та по 18 травня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку з виїздом за кордон після 24 лютого 2022 року позивач не отримувала пенсію шляхом використання платіжної картки, внаслідок чого за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилась фізична ідентифікація особи пенсіонера. Зазначені обставини призвели до припинення виплати пенсії позивача в порядку пункту 17 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596. За результатами розгляду поданої позивачем заяви про поновлення виплати пенсії відповідач відмовив у її задоволенні. На переконання позивача такі дії органа Пенсійного фонду є протиправними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказав на відсутність правових підстав для поновлення виплати пенсії. В обґрунтування своєї позиції пояснив, що ініціатором звернення не дотримано порядку подання документів для поновлення виплати пенсії, передбаченої Порядком № 22-1, та не забезпечено подання усіх необхідних документів, зокрема, документа що підтверджує статус біженця або особи, яка потребує тимчасового захисту, а тому остання залишена без задоволення через неможливість проведення ідентифікації заявника в установленому законом порядку.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
18 травня 2024 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.
Зазначене звернення з урахуванням принципу екстериторіальності розглядалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 27.06.2024 № 930100837661 відмовило в поновленні виплати пенсії позивача з мотивів ненадання останнім усіх необхідних для вирішення ініційованого питання документів.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правомірність дій Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії позивачем не оскаржується, а відтак судом не досліджується. Під час вирішення цієї справи суду належить надати правову оцінку рішенню органа Пенсійного фонду щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.
Відповідно до пункту 17 вказаного Порядку якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред'явленого (в обов'язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв'язку пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
До фізичної ідентифікації прирівнюється:
авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.
Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через призначеного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Судом встановлено, що у зв'язку з неотриманням позивачем пенсійної виплати із застосуванням платіжної картки понад рік виплата пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку припинена; виплата пенсії позивача забезпечувалась відповідачем через призначеного оператора поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 1.1. Постанови Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок), заява, зокрема про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв'язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.
Відповідно до пункту 2.23 Порядку при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Таким чином, законодавцем чітко зазначений перелік документів необхідний для подання особами, які тимчасово проживають за кордоном та надсилають документи поштою.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, документи для поновлення пенсії позивача були направлені останнім поштою.
Як пояснив представник відповідача та не спростував представник позивача, жодних документів про отримання позивачем тимчасового захисту або статусу біженця до заяви про поновлення виплати пенсії не приєднано.
Відтак суд погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про те, що викладені вище обставини об'єктивно унеможливили задоволення заяви позивача та призвели до прийняття рішення про відмову в поновленні виплати його пенсії.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, в дослідженому судом випадку відповідач під час розгляду звернення позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши викладене, суд не вбачає правових підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 червня 2024 року № 930100837661 щодо відмови у здійсненні поновлення виплати пенсії позивача за віком, а також для задоволення іншої частини позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова