Справа № 420/11821/24
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 01.04.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби від 01.04.2024 та звільнити його на підставі пп. “г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 22.04.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
25.04.2024 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 29.07.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
19.09.2024 року представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
1. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
2. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказав, що командування військової частини почало повідомляти позивача про те, що якщо він не відкличе позовну заяву, то його навмисно буде переведено до іншої військової частини з метою затягування процесу звільнення. Вжиття забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища майна до розгляду справи по суті позовних вимог, оскільки відносно позивача може бути прийнято рішення про переміщення на нове місце військової служби до іншої частини, в тому частину в зону бойових дій, що може унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав.
Крім того, якщо під час розгляду справи в суді позивача буде переведено до іншої військової частини, то в разі отримання позитивного рішення, його неможливо буде реалізувати з огляду на те, що позивач буде підпорядковуватись вже іншій військові частини.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Відповідно до пункту 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється, зокрема: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування.
Суд зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 , як з'ясовано судом, не має повноважень на звільнення позивача з військової служби, а також не має повноважень на переміщення позивача до іншої військової частини. Повноваження на переміщення позивача між військовими частинами має посадова особа, якій підпорядковані відповідні військові частини, у даному випадку командир військової частини НОМЕР_2 - на переміщення між військовими частинами, які йому підпорядковані.
У випадку такого переміщення особою, уповноваженою на звільнення позивача з військової служби залишається командир військової частини НОМЕР_2 , про заміну на яку як на належного відповідача представник позивача подав до суду клопотання.
За таких обставин, у разі переміщення позивача між військовими частинами, що підпорядковані військовій частині НОМЕР_2 , таке переміщення не ускладнить та не унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Щодо заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, слід зазначити, що командир військової частини НОМЕР_1 не повноважний переміщувати позивача для проходження служби до іншої військової частини, що також випливає зі змісту наведеного вище п.110 Положення.
Також суд зауважує, що поняття переміщення до іншого місця служби та переміщення до іншої військової частини є тотожними. Іншим місцем служби в даному випадку є інша військова частина. Зміна місця дислокації військової частини не є переміщенням по службі військовослужбовця цієї частини.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, оскільки невжиття цих заходів не унеможливить та не утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів