Справа № 420/25593/24
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.12.2019 по 30.11.2021;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 у загальній сумі 110013,44 грн. (сто десять тисяч тринадцять гривень сорок чотири копійок).
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після перерахунку пенсії, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, заборгованість з виплати пенсії перед позивачем за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 роки включно становить 110013,44 грн, яка включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Позивач зазначає, що його право на отримання пенсії підтверджено рішенням суду, натомість державний орган не може посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
09.09.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»' йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». З огляду на вищенаведене, можна дійти висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. За вказаних обставин, Головне управління вважає, що Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом.
04.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримую пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі № 420/12090/21 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 12.07.2021 № 11271-10656/Г-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 06.05.2021 №33/36-44.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 06.05.2021 №33/36-44, з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язано Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» здійснити фінансування виплати перерахованої з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 06.05.2021 №33/36-44, пенсії ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 420/12090/21- скасовано; прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 12.07.2021 року № 11271-10656/Г-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 06.05.2021 №33/36-44; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 06.05.2021 №33/36-44, з урахуванням вже виплачених сум; в решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року по справі № 420/12090/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату заборгованості по пенсії у зв'язку з її перерахунком.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що виплата нарахованої доплати за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 у загальній сумі 110013,44 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати заборгованості, звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 117 Конституції України, передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку №649, рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
Нормами пунктів 4, 5 Порядку №649, визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Висновки суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не заперечує свого обов'язку виплатити суму заборгованості по пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, а саме, згідно з Порядком №649 в порядку черговості, та після наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Суд врахував, що відповідач є територіальним органам виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку №649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.
Виходячи з наведеного, пункти 1 та 2 Постанови №649 втратили свою чинність починаючи з 22.07.2020.
Таким чином, у відповідача не було законних підстав для включення даної заборгованості до реєстру рішень на підставі вже нечинного Порядку № 649.
При цьому, суд звертає увагу, що вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.
Викладене свідчить про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи приписи статті 139 КАС України, звільнення позивача від сплати судового збору та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати не розподіляються.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.