23 вересня 2024 р. № 400/7053/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
до відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 46995,47 грн,
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 46 995,47 гривень.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ФОП ОСОБА_2 має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб 46 995,47 грн, що виник на підставі поданої відповідачем декларації від 30.04.2024 №9112953519.
На адресу відповідача, зазначену у відомостях про неї в Єдиному державному демографічному реєстрі, направлялось повідомлення про розгляд справи, яка повернулася до відправника без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за адресою". Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 127 КАС України, часом вручення повістки вважається: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то можна вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Положення процесуального закону не передбачають прямого обов'язку суду щодо повторного направлення кореспонденції стороні, якій поштове відправлення не було вручене із обставин, які не залежали від суду. Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 19.12.2022 у справі №910/1730/22, від 07.03.2023 у справі № 420/9217/21.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 21.06.2022 у справі № 215/507/21, від 18.04.2022 у справі № 215/764/21 та постановах від 28.01.2021 у справі №820/1400/17, від 08.07.2021 у справі №400/1885/19, від 29.08.2022 у справі №522/3598/16-а, від 22.03.2023 у справі № 640/14827/19.
Суд розглянув справу 23.09.2024 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до вимог ст. 262 КАС Україн
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована в статусі фізичної особи-підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено відповідний запис, є платником податків і зборів.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №9112953519 від 30.04.2024 за І квартал 2024 року рік, у якій відповідачем самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті в сумі 46 995,47 грн.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків, згідно з п. 56.1.1 ст. 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.
Відповідно до пп.16.1.3, 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України на боржника, як на платника податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в розмірах та у встановлені законами строки.
Відповідно до ч. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до ст.122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно пп. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Спеціальний порядок стягнення податкового боргу з платників податків регулюється, зокрема, статтями 87, 95-99 Податкового кодексу України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 ПК України)
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).
Відповідно до статті статей 100, 101 ПК України зазначений податковий борг відповідача не підлягає списанню або розстроченню.
В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку не сплатила суму зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 46 995,47 гривень.
У відповідності з п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України відповідачу направлялася податкова вимога від 04.06.2024 року №0010363-1302-1429 на суму 46 995,47 грн, яка була надіслана відповідачем, однак повернуто за закінченням терміну зберігання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Згідно з пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи відповідачем не надано.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв, 54005 РНОКПП 44104027) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відповідного місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 46 995,47 (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень сорок сім копійок) гривень.
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 23.09.24