23 вересня 2024 р. № 400/5558/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати з 01.03.2024 мені пенсії без урахування щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням 70 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії з 01.03.2024, виходячи із розміру 88% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 та без обмеженням максимальним розміром».
Ухвалою від 23.09.2024 суд закрив провадження в частині позовних вимог про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру 88% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 та без обмеженням максимальним розміром з 01.04.2024.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення перерахунку його пенсії із застосуванням обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на частину сьому статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та частину першу статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3368-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Позивач звернувся до відповідача відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування йому з 01.03.2024 індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024.
Листом від 06.05.2024 відповідач повідомив, що станом на 01.03.2024 розмір пенсії позивача розраховано з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 і складає 42591,25 грн.
В розрахунку від 01.03.2024 пенсію обчислено, виходячи з розміру 70% грошового забезпечення, до розрахунку пенсії включено індексацію відповідно до постанови КМУ № 185 від 23.02.2024 у сумі 1500 грн. Крім цього до розміру пенсії не було включено щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021, а також у розрахунку вказано, що підсумок пенсії (з надбавками) - 42 591,25 грн., з урахуванням обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - 31 366,39 грн.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відповідні положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 і відповідно до пункту 2 цього рішення втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, ані Закон № 2262-ХІІ, ані Закон № 3668-VI не передбачають обмеження максимального розміру пенсії.
Ураховуючи зазначене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії виходячи з 88% грошового забезпечення, суд виходить з такого.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом № 1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (К/9901/849/17).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перерахунку суми пенсії позивача протиправно застосував до зміненого (збільшеного) розміру грошового забезпечення коефіцієнт 70% замість 88 %.
Щодо позовної вимоги доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713, суд зазначає наступне.
На виконання ухвали суду відповідач повідомив, що спірна доплата виплачувалася позивачу з 01.07.2023 до 31.03.2023, та з 01.07.2024. Проте, відповідно до розрахунку пенсії позивача від 01.03.2024, щомісячна доплата у сумі 2000 гривень відповідно до постанови № 713 відсутня.
В лютому 2024 року пенсію позивача перераховано на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі № 400/12137/23, у зв'язку з чим відповідач припинив виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713, що підтверджується наданими відповідачем на виконання ухвали суду документами з пенсійної справи позивача.
Спірні правовідносини регулюються Постановою № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713 Кабінет Міністрів України установив з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їхніх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2 000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
Установлено, що особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2 000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 713, Пенсійному фонду України доручено забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови.
За пунктом 4 Постанови № 713, фінансування виплат, передбачених, зокрема, пунктом 1 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені за програмою 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 Верховний Суд виклав висновок щодо застосування Постанови № 713.
Зокрема, Верховний Суд вказав: «45. внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
47. У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018».
У постанові від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а Верховний Суд також дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений органом Пенсійного фонду України на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови № 713.
У справі, що розглядається, підставою для припинення виплати позивачу доплати за Постановою № 713, так само як у справах № 420/2473/22, № 600/870/22-а, був проведений відповідачем перерахунок пенсії на виконання рішення суду. Такий перерахунок проведений з метою відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, право на отримання якого у позивача виникло до 01.03.2018.
Отже, застосовуючи норми Постанови № 713 до спірних правовідносин, суду належить урахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 та від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а.
Ураховуючи наведене вище, застосувавши до спірних правовідносин зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач має право на спірну доплату.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням 70 % грошового забезпечення за період з 01.03.2024 до 31.03.2024.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2024 до 31.03.2024 у розмірі 88% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 без обмеження її розміру максимальним.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна