23 вересня 2024 р. № 400/5414/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026, , ,
провизнання протиправним рішення від 19.12.2023 №143750003517 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
«визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143750003517 від 19.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії та скасувати його;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1981 року, період роботи: з 24.07.1981 по 01.08.1982 в Миколаївському міжобласному виробничому швейному об'єднанні імені С.М. Кірова; з 15.08.1982 по 01.11.1996 в Анатолівській середній школі; період отримання допомоги по безробіттю: з 29.01.2003 по 26.10.2003 в Березанському районному центрі зайнятості; з 28.05.2004 по 24.11.2004 в Березанському районному центрі зайнятості.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2023 року про призначення пенсії за віком».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.07.1981 року (з 24.07.1981 по 01.08.1982; з 15.08.1982 по 01.11.1996; з 29.01.2003 по 26.10.2003; з 28.05.2004 по 24.11.2004), у зв'язку з чим відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Ухвалою від 17.06.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив строк подання відзивів на позовну заяву та доказів на їх підтвердження з доказами направлення позивачу у п'ятнадцять днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі; зобов'язав відповідача-1 одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подати до суду належно засвідчені копії документів, на підставі та з урахуванням яких прийняте оскаржуване позивачем рішення.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на недостатність у позивача страхового стажу. Відповідач-1 зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 27.07.1981 року, ураховуючи наявність неналежного запису про зміну прізвища на титульному аркуші.
Відповідач-1 зазначає, що зарахував до страхового стажу всі періоди трудової діяльності позивача відповідно до наданих до заяви про призначення пенсії документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом).
При цьому страховий стаж позивача, за обчисленням відповідача-1, становить 16 років 7 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач-2 у відзиві вказує, що трудова книжка НОМЕР_2 від 27.07.1981 року заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соцільного захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зокрема в частині зміни прізвища на титульному аркуші. Відповідач-2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 16 років 7 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Крім цього, відповідач-2, зазначає, що відсутні правові підстави для зарахування періодів роботи позивача з 01.01.2007 по 31.12.2007, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків позивача за цей період.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
15.12.2023 позивач звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком, яка була прийнята позивачем та зареєстрована за № 2610.
На дату звернення за пенсією позивач досягла віку 60 років, що підтверджується матеріалами справи.
Віку 60 років позивач досягла 01.06.1963 .
До заяви, серед іншого, була додана трудова книжка НОМЕР_2 від 27.07.1981 року.
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була передана на розгляд відповідачу-1.
Рішенням від 19.12.2023 № 143750003517 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване наявністю у позивача страхового стажу тривалістю 16 років 7 місяців 12 днів, що є недостатнім за статтею 26 Закону № 1058-IV.
До страхового стажу позивача тривалістю 16 років 7 місяців 12 днів відповідач-1 зарахував періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку та періоди роботи відповідно до документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом).
Зазначена обставина визнається відповідачами у відзивах та підтверджується копією рішення відповідача-1 від 19.12.2023 № 143750003517.
Відповідач-1 зазначив у рішенні від 19.12.2023 № 143750003517 про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.07.1981, оскільки « на титульній сторінці запис про зміну прізвища не відповідає пункту 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993.
У рішенні від 19.12.2023 № 143750003517 не конкретизовано, які саме періоди роботи за трудовою книжкою не включені до страхового стажу.
Із змісту позовної заяви суд установив, що спірними є періоди роботи з 24.07.1981 до 01.08.1982; з 15.08.1982 до 01.11.1996; з 29.01.2003 до 26.10.2003; з 28.05.2004 до 24.11.2004.
Записи про роботу позивача в ці періоди містяться у трудовій книжці НОМЕР_2 від 27.07.1981 року.
Періоди, які відповідач-1 зарахував до страхового стажу позивача, із спірними періодами не збігаються.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення № 143750003517 від 19.12.2023 року та відзивів на позовну заяву, єдиною підставою для неврахування стажу позивача за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.07.1981 року є запис про зміну прізвища.
Суд дослідив копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 27.07.1981 року і установив таке.
Дата заповнення трудової книжки 27.07.1981.
Титульний аркуш трудової книжки заповнений російською мовою.
Прізвище власника трудової книжки зазначене як « ОСОБА_2 » і як « ОСОБА_3 », ім'я « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_5 ».
На звороті обкладинки трудової книжки виконаний напис: "Фамилия ОСОБА_6 изменена на фамилию « ОСОБА_3 на основании свидетельства о браке. Запис засвідчений підписом та печаткою.
Прізвище « ОСОБА_2 » на титульному аркуші трудової книжки було закреслено. Крім цього, ще були закреслені наступні прізвища « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 ». Єдине прізвище, що не закреслене - « ОСОБА_3 ».
На титульному аркуші трудової книжки присутні підписи власника трудової книжки, відповідальної особи та відбиток печатки.
Суд дослідив надану позивачем копію свідоцтва про шлюб від 04.09.1982 серії НОМЕР_3 і установив, що дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_2 » .
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідач-1 прийняв рішення за заявою позивача про призначення пенсії, поданою відповідачу-2, виходячи з принципу екстериторіальності, закріпленого в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Зокрема, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання та на розвиток положень Закону № 1058-IV затверджений Порядок № 22-1.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та аконами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правовою позицією Верховного Суду, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхні обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (пункт 56 постанови від 05.03.2020 у справі № 640/467/19).
Рішення відповідача-1 не відповідає критерію мотивованості, оскільки не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, зокрема, у ньому не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача в яких підприємствах, установах, організаціях не зараховані до її страхового стажу.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка було чинною станом на дату заповнення титульного аркуша трудової книжки та внесення виправлень у прізвище позивача, зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповіді документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника чи печаткою відділу кадрів.
Суд установив, що виправлення прізвища позивача відповідає усім зазначеним вимогам, крім закреслення рискою неправильних форм прізвища позивача та попереднього (дошлюбного) прізвища.
На переконання суду, такий формальний недолік у веденні трудової книжки не викликає сумнівів у справжності трудової книжки та її приналежності позивачу.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 повинен був узяти до уваги трудову книжку позивача НОМЕР_2 від 27.07.1981 року та зарахувати до її страхового стажу зазначені в ній періоди роботи, зокрема, спірні періоди: з 24.07.1981 по 01.08.1982; з 15.08.1982 по 01.11.1996; з 29.01.2003 по 26.10.2003; з 28.05.2004 по 24.11.2004.
Рішення відповідача-1 № 143750003517 від 19.12.2023 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком мотивоване відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Інших підстав для відмови в призначенні пенсії у рішенні не наведено.
Наявний у позивача страховий стаж відповідач-1 обчислив у 16 років 7 місяців 12 днів
Тобто, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-1 виходив з того, що позивачу не вистачає 13 років 4 місяці 18 днів страхового стажу (оскільки Закон № 1058-IV вимагає наявність 30 років стажу).
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.07.1981 року.
Суд повторює, що єдиним недоліком трудової книжки, на якому наполягають відповідачі, є невідповідність запису про зміну прізвища відповідно до Інструкції № 58, при тому, що ці записи були зроблені за 9 років до затвердження цієї Інструкції.
Зазначені в трудовій книжці періоди роботи становлять, за підрахунком суду, сумарно 16 років 5 місяців 13 днів (з 24.07.1981 до 01.08.1982; з 15.08.1982 до 01.11.1996; з 29.01.2003 до 26.10.2003; з 28.05.2004 до 24.11.2004).
Отже, страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Суд відхиляє аргументи відповідача-2 щодо незарахування стажу роботи в період з 29.01.2003 до 26.10.2003 та з 28.05.2004 до 24.11.2004 у зв'язку з відсутності інформації про сплату страхових внесків позивачем за період з 01.01.2005 до 31.12.2005 та з 01.01.2007 до 31.12.2007, оскільки вказаний відповідачем період не пов'язаний з спірними відносинами у цій справі.
За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача-2 призначити і виплатити позивачу пенсію за віком, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обгрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-2 призначити та виплатити позивачу пенсію, оскільки він є органом Пенсійного фонду за місцем проживання позивача, до якого позивач звертався за призначенням пенсії. Відповідач-1 лише розглядав заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності.
Заявлений позивачем спосіб захист права зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути її заяву про призначення пенсії не дозволяє захистити її право, оскільки відповідач-2 не розглядав заяву позивача про призначення пенсії. У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо дати, з якої належить застосувати належний показник, суд вказує на таке.
Позивач досягла пенсійного віку у 60 років 01.06.2023 і звернулася за пенсією 15.12.2023.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення.
Отже, відповідача-2 належить зобов'язати призначити позивачу пенсію з 15.12.2023.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026, ідентифікаційний код: 13358826), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.12.2023 № 143750003517 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, відображені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 27.07.1981 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити з 15.12.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 15.12.2023 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна