23 вересня 2024 рокусправа № 380/13402/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні з 17.05.2024 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 17.05.2024 виходячи із розрахунку : за вислугу 20 років - 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби та з 21.12.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що станом на день його звільнення вислуга років складала: у календарному обчисленні - 21 рік 03 місяці 01 день; у пільговому - 25 років 02 місяців 13 днів. 17.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідач відмовив у такому призначенні, мотивуючи відсутністю необхідної календарної вислуги років. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 26.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом “а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, оскільки на момент звільнення позивач мав вислугу років у календарному обчисленні лише 21 рік 03 місяці 01 день, при необхідних 25 календарних роки і більше. Також зазначив, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом №2262-XII розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом №2262-XII не передбачено. За наведених обставин, вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 19.11.2022 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) згідно із Законом №2262-ХІІ.
Наказом державної установи “Дрогобицька виправна колонія (№40)» від 14.11.2012 №55/ОС старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони державної установи “Дрогобицька виправна колонія (№40)», звільнено зі служби за п.1 пп.2 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію» /через хворобу/ з 18.11.2022.
Станом на день звільнення вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 21 рік 03 місяці 01 день; у пільговому - 25 років 02 місяці 13 днів.
17.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.06.2024 №14584-14964/Я-52/8-1300/24 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до пункту “а» ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років незалежно від віку призначається особам, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до витяту з наказу державної установи “Дрогобицька виправна колонія (№40)» від 14.11.2022 №55/ОС, календарний строк служби ОСОБА_1 на день звільнення (18.11.2022) становить 21 рік 03 місяці 01 день. З урахуванням викладеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» ст.12 №2262-XII відсутні.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно ст.2 цього Закону визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами пункту “а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Отже, положеннями ст.12 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 цього ж Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393) зі змінами, внесеними постановою КМУ №119 від 16.06.2022 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», які набули чинності з 19.02.2022.
Відповідно до п.1 Порядку №393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії.
З огляду на це, суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача зі служби (18 листопада 2022 року) та дату звернення позивача (17 травня 2024 року) із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, відтак підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби у державній кримінально-виконавчій службі до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру його пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі № 480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №360/17/23, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22, від 31 січня 2024 року у справі № 480/4941/22 та від 10 червня 2024 року у справі № 260/4588/23.
Як встановлено судом, вислуга років позивача станом на 18 листопада 2022 року у календарному обчисленні склала 21 рік 03 місяці 01 день, що недостатньо для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 14.04.2021 у зразковій справі № 480/4241/18 та у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вказані висновки сформовані до внесення змін до Порядку №393 у лютому 2022 року.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі 120/7300/22, суд не вбачає ознак дискримінації права позивача внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 до Порядку №393, зважаючи на те, що відповідні зміни привели у відповідність положення Порядку №393 до змісту статті 12 Закону №2262-XII, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна