23 вересня 2024 рокусправа № 380/10011/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити дії-
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/700024/2 ІВД 12.04.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA209180/2024/000507;
- зобов'язати Львівську митницю підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за рішенням про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/700024/2 ІВД 12.04.2024 в розмірі 151 440,20 грн і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області.
Позовні вимоги позивач обґрунтував покликанням на те, що оскаржувані рішення митного органу прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, ним було надано всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у поданих митних деклараціях митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору (контракту), який імпортується та обрано основний метод визначення митної вартості товару. Тому, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/700024/2 від 12.04.2024 року (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 02.04.2024 року №24UA209180024202U2), виносилось на товари: Вантажний-фургон, марки PEUGEOT, модель BOXER, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2020, модельний рік 2020, дата першої реєстрації 04.01.2021, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна немає даних, тип двигуна дизельний, робочий об'єм двигуна 2179 см. куб, потужність двигуна 88 kw, повна маса 2.800 кг, вантажо-підйомність 0.925 кг, призначений для використання по дорогах загального користування. За ціною 2,0511 дол. США.
Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до інвойсу від 26.03.2024 №FS/7/03/2024 доданого до митної декларації від 02.04.2024 №UA209180/2024/024202 зазначено, що термін оплати необхідно здійснити до 26.03.2024 в готівковій формі, але до митного контролю жодних відомостей про факт оплати (чек, квитанція) для підтвердження всіх складових митної вартості не надано. Разом з тим, відповідно до вже зазначеної фактури вказано, що “USZKODZONY SILNIK» пошкоджений двигун, але за інформацією в митного органу, транспортний засіб перетнув кордон власним ходом та в зону митного контролю заїхав теж власним ходом, що свідчить про відсутність несправностей з двигуном. Також, декларантом зазначено, що транспортування до кордону України становить 100.00 євро, відповідно до довідки про транспортні витрати від гр. ОСОБА_1 , але, відповідно до графи 8 митної декларації, під час здійснення маніпуляцій з доставки транспортного засобу до України, був задіяний перевізник, проте жодних відомостей, що підтверджують усі складові витрати з перевезення від перевізника не надано. Таким чином, митним органом виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що твердження відповідача про те, що транспортний засіб перетнув кордон власним ходом та в зону митного контролю заїхав теж власним ходом що свідчить про відсутність несправностей з двигуном є неправдими, оскільки транспортний засіб 15.04.2024 був доставлений на офіційний сервіс PEUGEOT у Львові ТОВ “Ілта Львів» для діагностики за результатами якої було виставлено рахунок №6360, з якого вбачається, що двигун є пошкоджений та підлягає заміні. Щодо відсутності банківських платіжних документів позивачем надавалось пояснення, що розрахунок за товар був здійснений готівкою через те, що на період воєнного стану в Україні НБУ запровадив низку заходів, які суттєво обмежують грошові перекази за кордон для фізичних осіб і бізнесу. Позивачем було надано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додатково надано пояснення для підтвердження митної вартості товарів. Просить задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 02.04.2024 уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA209180024202U2 у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: Вантажний-фургон, марки PEUGEOT, модель BOXER, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2020, модельний рік 2020, дата першої реєстрації 04.01.2021, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна немає даних, тип двигуна дизельний, робочий об'єм двигуна 2179 см. куб, потужність двигуна 88 kw, повна маса 2.800 кг, вантажо-підйомність 0.925 кг, призначений для використання по дорогах загального користування.
Одночасно із митною декларацією надано ряд документів, зокрема для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок-фактура (інвойс) FS/7/03/24 від 26.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.01.2021; висновок про походження товару або акт експертизи 1924/24 від 02.04.2024; довідка транспортних витрат від 01.04.2024; довіреність №921 від 27.03.2024; довідка від 02.04.2024; інформація про рік виготовлення від 02.04.2024; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного корону України GB767487 від 13.01.2022; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КВ722205 від 11.09.2001; митна декларація 24UA209180024202U2.
Згідно рахунку-фактури FS/7/03/24 від 26.03.2024 вказано, “USZKODZONY SILNIK» пошкоджений двигун.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: “Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р №4495-VI необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару , а саме: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);-виписку з бухгалтерської документації;-ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ».
Декларант позивача надіслав заяву, де просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
За результатом розгляду всіх наданих документів, відповідач відмовив позивачу у митному оформлені товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2024/000507.
Також, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/700024/2 ІВД 12.04.2024.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/700024/2 ІВД 12.04.2024, в графі 33 зазначено таке: “Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається чи пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За результатами встановлено наступне:
-відповідно до інвойса від 26.03.2024 № FS/7/03/24 доданого до митної декларації від 02.04.2024 №UA209180/2024/024202 зазначено, що термін сплати необхідно здійснити до 26.03.2024 в готівковій формі, але до митного контролю жодних відомостей про факт оплати (чек, квитанція) для підтвердження всіх складових митної вартості не надано. Разом з тим, відповідно до вже зазначеної фактури вказано, що “USZKODZONY SILNIK» пошкоджений двигун, але за інформацією в митного органу, транспортний засіб перетнув кордон власним ходом та в зону митного контролю заїхав теж власним ходом, що свідчить про відсутність несправностей з двигуном;
-також, декларантом зазначено, що транспортування до кордону України становить 100 євро, відповідно до довідки про транспортні витрати від гр. ОСОБА_1 , але відповідно до графи 8 митної декларації, під час здійснення маніпуляцій з доставки транспортного засобу до України, був задіяний перевізник, але жодних відомостей, що підтверджують усі складові витрати з перевезення від перевізника не надано. Разом з тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 “Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано, а відтак в митного органу відсутні всі відомості для підтвердження всіх складових митної вартості.
Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості.
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На що декларантом не надано відомостей які підтверджують всі складові митної вартості та всі відомості зазначені в товаросупровідних документах.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA205140/2024/7798 від 02.02.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 15000,00 євро. Коригування не здійснювалось».
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи..
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Як установлено судом, що митна вартість ТЗ за першою митною декларацією (№24UA209180024202U2 від 02.04.2024) визначена декларантом за основним (1) методом.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до інвойса від 26.03.2024 № FS/7/03/24 доданого до митної декларації від 02.04.2024 №UA209180/2024/024202 зазначено, що термін сплати необхідно здійснити до 26.03.2024 в готівковій формі, але до митного контролю жодних відомостей про факт оплати (чек, квитанція) для підтвердження всіх складових митної вартості не надано. Разом з тим, відповідно до вже зазначеної фактури вказано, що “USZKODZONY SILNIK» пошкоджений двигун, але за інформацією в митного органу, транспортний засіб перетнув кордон власним ходом та в зону митного контролю заїхав теж власним ходом, що свідчить про відсутність несправностей з двигуном. Крім того, декларантом зазначено, що транспортування до кордону України становить 100.00 євро, відповідно до довідки про транспортні витрати від гр. ОСОБА_1 , але, відповідно до графи 8 митної декларації, під час здійснення маніпуляцій з доставки транспортного засобу до України, був задіяний перевізник, проте жодних відомостей, що підтверджують усі складові витрати з перевезення від перевізника не надано.
За таких обставин, митний орган вважав, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначена за резервним методом.
Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Позивач в позовній заяві вказує, що оплату за транспортний засіб здійснено у готівковій формі відповідно до рахунку-фактури FS/7/03/24 від 26.03.2024, однак до митного оформлення не надав жодного розрахункового документа на підтвердження факту сплати його вартості 14900,00 готівкою, зокрема чеків, квитанцій, розписок. Таких доказів позивачем також було не надано і під час судового розгляду даного спору.
Слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На переконання суду, ненадання таких документів свідчить про неможливість застосування позивачем норм національного законодавства, які надають йому право обґрунтувати митну вартість увезеного товару та спростувати доводи митного органу щодо заниження такої вартості.
Окрім того, відповідно до довідки про транспортні витрати 01.04.2024 ОСОБА_1 вказує, що транспортні витрати з Польщі до України становить 100 EUR.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав документального підтвердження, що понесенні транспортні витрати становлять 100 EUR. Із даної довідки не можливо належним чином розрахувати понесені витрати так, як не долучено калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Також відповідно до графи 8 митної декларації від 02.04.2024 №UA209180/2024/024202, під час здійснення доставки транспортного засобу до України, був задіяний перевізник, проте жодних відомостей, що підтверджують усі складові витрати з перевезення від перевізника не надано.
Суд зауважує, що транспортні витрати - це одна з складових митної вартості і за вищевказаними умовами поставки вони повинні включатися до її числа та належним чином підтвердженні.
Відтак, зазначені обставини, на переконання суду вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена власником ввезеного транспортного засобу, не підтверджували загальної суми всіх платежів, які здійснені покупцем оцінюваного транспортного засобу продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця, а також ненадано доказів транспортних витрат, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а правом подачі додаткових документів позивач не скористався.
Щодо надання до позовної заяви позивачем акту передачі прийому ДТЗ на технічне обслуговування та ремонт від 15.04.2024, рахунок №6360 від 17.04.2024, наряд-замовлення від 18.04.2024 , з яких випливає, що двигун був пошкоджений, відповідно транспортний засіб не міг перетнути кордон власним ходом, то такі судом не беруться до уваги, оскільки вказані документи не надавались митному органу.
Транспортний засіб перетнув кордон власним ходом та в зону митного контролю заїхав теж власним ходом, що підтверджується поданою до митного оформлення митною декларацією від 02.04.2024 №24UA209180024202U2, в гр.18 та 21 якої відомості відсутні, що свідчить про відсутність несправностей з двигуном та допомоги інших транспортних засобів.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
ухвалила:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна