20 вересня 2024 рокусправа № 380/7131/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 12.03.2024 №913080196700 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії-перехід на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 05.03.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.02.2024 №11 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 16.02.2024 №10 виданих управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 29 січня 2017 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 05 березня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію державного службовця.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 березня 2024 року №913080196700, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також оскаржуване рішення), позивачці відмовлено у переведенні на такий вид пенсії, у зв'язку з відсутністю стажу державної служби, оскільки посади, на яких працювала ОСОБА_1 не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, а на посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким присвоєно ранги посадової особи органу місцевого самоврядування дія Закону №889 не поширюється.
Позивачка не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача-2, уважає його протиправним, оскільки з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723. Після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж.
Позивачка відзначає, що сумарний стаж її роботи на державних посадах в державних органах та посадах в органах місцевого самоврядування станом на дату набрання чинності Законом № 889 (01 травня 2016 року) становить 35 років 08 місяців 05 дні, а загальний трудовий стаж становить 42 роки 03 місяці 01 день. З 27 серпня 1991 року по 01 травня 2016 року позивачка безперервно займала посади в органах місцевого самоврядування.
Звідси позивачка висновує, що на час звернення до відповідача-1 із заявою за переведенням з одного виду пенсії на інший вона досягла визначеного законом пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, а стаж її роботи на посадах державного службовця станом на 01 травня 2016 року становить понад 20 років, а саме 35 років 08 місяців 05 дні. Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становить понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку з чим відмова відповідача-2 у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та, як наслідок, переведення з одного виду пенсії на інший є протиправною.
Зважаючи на вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 08.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 станом на 04.07.2001 до стажу на роботах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, які дають право на призначення пенсії державного службовця, можливо зарахувати період роботи з 01.05.1994 по 04.07.2001. Стаж державної служби позивачки на посадах, віднесених до категорій посад державної служби становить 07 років 02 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №889.Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну. Вказує, що відповідно до пунктів 10-12 розділу Закону №889 з 01 травня 2016 року право на призначення пенсії за віком мають державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які: 1) досягли необхідного пенсійного віку (для жінок 60 років); 2) мають відповідний страховий стаж (для жінок 30 років); 3) не отримують пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723-XII; 4) на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016 року) займають посади державної служби мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року. Всі перелічені умови враховуються одночасно у їх сукупності.
Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорії посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 12.03.2024 №913080196700 про відмову в перерахунку пенсії перехід з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058 на пенсію за віком, згідно Закон №889-VIII, у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
05.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати.
До заяви додано: копію паспорта, копію трудової книжки НОМЕР_2 , довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 16.02.2024 №10, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.02.2024 №11.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.03.2024 №913080196700 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зі змісту рішення встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 станом на 04.07.2001 не пропрацювала в органах місцевого самоврядування 20 років та не має відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Не погоджуючись з відмовою в переході на пенсію за іншим законом, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ).
Згідно із положеннями пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України “Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Із записів з трудової книжки позивачки встановлено, що стаж державної служби ОСОБА_1 становить понад 35 років. Також, з трудової книжки позивача вбачається, що вона має страхового стажу 42 роки.
Також в трудовій книжці містяться відомості про прийняття позивачем 31.05.1994 присяги державного службовця.
Отже, посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №913080196700 від 12.03.2024, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723 не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України “Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Суд встановив, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» до відповідача-1 05.03.2024.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 05.03.2024, тобто з дати звернення.
Щодо позовної вимоги про урахування довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця виданих управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради №10, 11 від 16.02.2024, то така є передчасна, оскільки відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві від 12.03.2024 №913080196700 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 05.03.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна