20 вересня 2024 рокусправа № 380/7234/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134350003528 від 12.03.2024 "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж для чоловіків - 20 років, з урахуванням середньомісячного заробітку, розрахованого згідно ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення за таким перерахунком, тобто з 05.03.2024 та виплатити різницю у пенсійних виплатах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком. Вказаний вид пенсії призначено як постраждалому від аварії на ЧАЕС категорія 3. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж для чоловіків - 20 років з урахуванням середньомісячного заробітку, розрахованого згідно із ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134350003528 від 12.03.2024 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає, що оскільки є особою постраждалою від аварії на ЧАЕС, до розрахунку його доплати до пенсії за понаднормативний стаж має бути застосовано положення ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не загального Закону-1058.
Ухвалою суду від 09.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що за приписами пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи у чоловіків не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, лише у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказана стаття визначає розмір пенсії залежно від наявного в особи стажу. Порядок доплати до пенсії за понаднормативний страховий стаж регламентований статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою за кожен рік страхового стажу понад 35 років для чоловіків та 30 років для жінок пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, визначеного законом. Таким чином, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає менше 35 років, то підстави для застосування ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні.
Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Вказав, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому розмір та порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж повинен визначатися згідно положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є особою якій Державою установлено спеціальний статус особи постраждалої від аварії на ЧАЕС категорія 3 (громадянин, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 рр). Відповідач не заперечує, що Позивачу призначено пенсію за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі Закон -796), однак чомусь, при наявності відповідної норми яка регулює порядок розрахунку та розмір вказаної доплати у спеціальному законі (ст.56 Закону-796), використовує норму загального закону (ст.28 Закону-1058).
Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд який в Огляді судової практики Верховного Суду щодо розгляду справ у сфері захисту прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Рішення, внесені до ЄДРСР за 2018 - 2020 р.р.) прийшов до аналогічного висновку про те, що Законом № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку. Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон № 796-XII визначає спеціальні норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною другої статті 27 Закону № 1058-ІV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-ІV або спеціальним Законом № 796-XII.
Представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 03.03.1994.
З метою перерахунку пенсії за віком позивач звернувся із заявою від 05.03.2024 до ГУ ПФ України у Львівській області.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України в Донецькій області, яке прийняло рішення №134350003528 від 12.03.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік роботи страхового стажу понад 35 років чоловікам, пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, визначеного на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія за віком ОСОБА_1 призначена з 04.08.2020, страховий стаж складає 28 років 2 місяці 12 днів. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для перерахунку із розрахунку доплати до пенсії за понаднормовий стаж понад 20 років, оскільки це не передбачено діючим законодавством.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09.07.2003 31058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст. 10 Закону № 1058).
Разом з тим, особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до п. 2 ст. 56 Закону №796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії", згідно з п. 3 ч. 2 розділу І якого ч. 2 ст. 56 Закону № 796 доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058".
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Таким чином, вищенаведеною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058 або спеціальним Законом № 796.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян же, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п. 2 ст. 56 Закону № 796 як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 28 Закону № 1058 встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону № 796, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.
Оскільки позивач є особою, яка віднесена до категорії 3, на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону № 796, тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 565/1270/17, від 02.04.2019 у справі № 565/871/17, від 26.11.2019 у справі № 572/1263/17, від 16.07.2020 у справі № 336/7176/16-а, від 26.12.2022 у справі 520/4297/19.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача-1 від 12.03.2024 №134350003528 та наявність підстав для зобов'язання відповідача-2 здійснити позивачу перерахунок пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж для чоловіків - 20 років, з урахуванням середньомісячного заробітку, розрахованого згідно з статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату різниці у пенсійних виплатах суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки судом не вирішувалося в межах спірних правовідносин питання про виплату позивачу конкретних грошових сум.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Згідно з частина 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено:
- договір про надання правової допомоги №1/290324П від 29.03.2024;
- протокол доручення №1 до договору від 29.03.2024;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №175 від 23.04.2024;
- звіт до акту здачі-приймання робіт;
- квитанція до платіжної інструкції №26 від 03.04.2024 та №79 від 23.04.2024;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1436;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1065281;
- платіжну інструкцію №@2PL884493 від 08.08.2023 на суму 4000,00 грн.
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд висновує, що дана справа є справою незначної складності та сума, зазначена в договорі про надання правової допомоги є неспівмірною з часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
З врахуванням встановлених обставин суд висновує про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки саме ним прийнято оскаржене рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134350003528 від 12.03.2024 "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.03.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж для чоловіків - 20 років, з урахуванням середньомісячного заробітку, розрахованого згідно з статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 2000 грн витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна