23 вересня 2024 рокусправа № 380/12986/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04080, м. Київ-80, вул. Терьохіна, 8-А, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 № 103550007464 в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 № 103550007464 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до стажу період роботи в колгоспі ім. Фрунзе з 1985 по 1993 роки, згідно архівної довідки від 28.09.2023 № 01-13-715 та записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.01.2024 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.01.2024 № 103550007464. Позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії, яким йому відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію ним конституційного права на призначення пенсії. Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер його роботи, у зв'язку із чим, вважає, що рішення відповідача від 18.01.2024 про відмову в призначенні пенсії належить скасувати як протиправне, а відповідача зобов'язати зарахувати періоди роботи. З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 19 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до ст. 32 Закону № 1058, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та ПІ групи у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно, становить - 13 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії по інвалідності до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи в колгоспі ім. Фрунзе з 1985 по 1993, згідно архівної довідки від 28.09.2023 № 01-13-7158, оскільки ПІП Позивача зазначено скорочено ( ОСОБА_1 ., ОСОБА_1 ). Зазначений період роботи підлягає перевірці на відповідність первинним документам. Страховий стаж Позивача становить 10 років 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. Підсумовуючи вищенаведене, підстави для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058 відсутні, тому Головне управління діяло в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством України.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що згідно з частиною 1 ст. 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю І групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року, включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35. років до досягнення особою 37 років включно 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до' досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно -10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;-від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років: до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43. років до досягнення особою 45 років включно - 10' років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно -14 років. Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії від 18.01.2024 вік заявника 53 роки 01 місяць 10 днів. Страховий стаж позивача становить 10 років 20 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі ім. Фрунзе з 1985 по 1993 роки, згідно архівної довідки від 28.09.2023 №01-13-715, оскільки ПІП заявника зазначено скорочено ( ОСОБА_1 ., ОСОБА_1 ). Період роботи підлягає перевірці на відповідність первинним документам. Згідно підтверджених документів право на пенсійну виплату відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 12.01.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області. На день звернення наявний вік ОСОБА_1 , становив повних 53 роки.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 №103550007464 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки за поданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Фрунзе з 1985 по 1993 роки, згідно архівної довідки від 28.09.2023 № 01-13-715, оскільки ПІП заявника зазначеного скорочено ( ОСОБА_2 ., Іван., ОСОБА_1 ). Період роботи підлягає перевірці на відповідність первинним документам.
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 30 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Суд встановив, що на час звернення позивача зі заявою про призначення пенсії по інвалідності (12.01.2024), позивачу виповнилося 53 років, що не заперечується сторонами.
Окрім, цього щодо посилань відповідачів на відсутність в позивача необхідного стажу 13 років, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону №1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім цього, Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд акцентує увагу на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів слід виснувати, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Окрім того слід зазначити, що у справі №229/3431/16-а 9 (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №159/4178/16-а.
Суд встановив, що позивач на підтвердження спірного періоду роботи до пенсійного фонду надав копію архівної довідки Комунальної установи «Трудовий Архів Шаргородської міської ради» від 28.09.2023 № 01-13-715 в якій зазначено: «У книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу ім.Фрунзе с.Конатківці за 1985-1992 роки, у книгах обліку праці та розрахунків з членами КСГП «Весна» с.Конатківці Шаргородського району Вінницької області за 1993 рік значиться ОСОБА_1 . (1985, 1988, 1991- 1992рр.) ОСОБА_2 їв. (1986 - 1987 рр.) - «так у документах», «значиться один», ОСОБА_1 (1993 р.), що його трудовий стаж становить».
Суд зазначає, що в книгах обліку оплати праці вищевказаної колгоспу ПІП позивача зазначено зі скороченнями.
Відповідач не заперечує вищезазначені періоди роботи позивача в колгоспі ім.Фрунзе с.Конатківці з 1985 по 1992, проте, останній зазначає, що в наданій довідці Комунальною установою «Трудовий Архів Шаргородської міської ради» від 28.09.2023 № 01-13-715, прізвище ім'я по батькові заявника зазначено скорочено, що унеможливлює призначити пенсію.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 12.01.2024 про призначення пенсії по інвалідності, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04080, м. Київ-80, вул. Терьохіна, 8-А, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 № 103550007464 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 12.01.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до стажу період роботи в колгоспі дм. Фрунзе з 1985 по 1993 роки, згідно архівної довідки від 28.09.2023 № 01-13-715 та записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович