20 вересня 2024 рокусправа № 380/11429/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати вищезгадану відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної позивачу пенсії (з урахуванням всіх здійснених та належних ОСОБА_1 підвищень, надбавок і доплат) максимальним розміром, починаючи з 19.06.2009;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням підвищень, надбавок і доплат) без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 19.06.2009 по день проведення доплати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років. Вказує, що згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі йому призначено пенсію на суму 79950,95грн., однак до виплати визначено суму 23610,00грн., тобто застосовано обмеження пенсії максимальним розміром. Позивач, вважаючи, що відповідачем було протиправно обмежено максимальний розмір його пенсії, звернуся до суду. У зв'язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Інших заяв по суті позовних вимог до суду не надходило.
Суд встановив таке.
Позивач з 15.06.2009 перебуває на обліку як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1, особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС, ступінь втрати працездатності 70%.
Розмір пенсії позивача обчислений із заробітної плати за період з 01.12.1986 по 31.12.1986. Індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення - 16,75978.
Пенсія обчислена в розмірі 70% відшкодування фактичних збитків від середньомісячного заробітку 124106,67 грн (7405,03х16,75978).
Розмір пенсійної виплати з 01.03.2023 становить 75343,75 грн, а саме:
86874,67 грн - розмір пенсії від середнього заробітку (124106,67х70%);
837,20 грн - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (2093,00х40%);
50,00 грн - цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи;
379,60 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю;
12797,72 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023.
До виплати з 01.03.2023 пенсія з урахуванням максимального розміру становить 20930,00 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова 185) з 1 березня 2024 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону 796, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 4 Постанови 168 підвищено на коефіцієнт збільшення 1,0796 (7994,47 грн. = 7405,03 грн. х 1,0796).
Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого Постановою 185, не може перевищувати 1500 гривень. А розмір збільшення понад 1500 грн. фіксується мінусовим значенням та не змінюється при наступних перерахунках пенсії.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон) встановлено мінімальну заробітну плату з 01.01.2024 в розмірі 7100 грн., прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2024 року становить 2361,00 грн.
При цьому, пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року, проводиться з 1 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій.
Відтак, з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії з урахуванням проіндексованого середньомісячного заробітку відповідно до Постанови 71548,27грн. (7994,47 грн. х 8,94972) та у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361 грн.).
З матеріалів справи видно, що після перерахунку розмір пенсії позивача з 01.03.2024, з надбавками склав 76950,95 грн.
Розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2024 з обмеженням становить 23610,00 грн.
08.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати пенсію та виплачувати її в розмірі згідно середнього заробітку.
Листами №12447-11427/Л-52/8-1300/243 від 06.05.2024 та № 1300-5202-8/84013 від 17.05.2024 відповідач повідомив позивача, що розмір пенсії обчислено відповідно до норм чинного законодавства, на підставі поданих документів про стаж та заробітну плату. Для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром немає підстав.
Вважаючи протиправними дії щодо обмеження максимальним розміром пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
У преамбулі Закону № 796-XIIзазначено, що Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 цього Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом ч.ч.1-2 ст.67 Закону №796-ХІІ конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) внесені зміни до Закону 796-XII, а саме статтю 67 доповнено новою частиною - частиною третьою, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, зазначені зміни, внесені Законом №107-VI, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.
Відтак обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи« від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України «Про державну службу» (3723-12), «Про прокуратуру» (1789-12), «Про статус народного депутата України» (2790-12), «Про Національний банк України» (679-14), «Про Кабінет Міністрів України» (2591-17), «Про дипломатичну службу» (2728-14), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), «Про судову експертизу» (4038-12), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (540/97-ВР), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1977-12), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону № 796-XII, в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абз.2 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналізуючи норми абзаців першого та другого пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, суд висновує, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 580/492/19.
Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Наведені в п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія поширюється на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом тощо).
Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зазначила, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
При цьому, норми п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VI встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу цього Закону.
Водночас з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України № 3668-VI).
Норми статті ч.1 ст. 2 Закону України № 3668-VI кореспондуються з положеннями ч.3 ст. 67 Закону № 796-XII.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений Законом № 3668-VI, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20, від 30.03.2023 №420/8165/21, від 29.12.2021 у справі №580/5/21 та від 06.04.2022 у справі №340/5504/20, а також Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.12.2022 у справі № 640/30099/21 та від 07.07.2022 у справі № 640/18543/21 та підлягає врахуванню судом у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 14.09.2022 у справі №380/7330/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 14.05.2024 у справі №440/5835/21.
Суд встановив, що пенсія позивачу обчислена в розмірі 70% відшкодування фактичних збитків від середньомісячного заробітку 124106,67 грн (7405,03х16,75978).
Розмір пенсійної виплати з 01.03.2023 становить 75343,75 грн, а саме: 86874,67 грн - розмір пенсії від середнього заробітку (124106,67х70%); 837,20 грн - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (2093,00х40%); 50,00 грн - цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи; 379,60 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю; 12797,72 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023. До виплати з 01.03.2023 пенсія з урахуванням максимального розміру становить 20930,00 грн.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова 185) з 1 березня 2024 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону 796, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 4 Постанови 168 підвищено на коефіцієнт збільшення 1,0796 (7994,47 грн. = 7405,03 грн. х 1,0796).
Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого Постановою 185, не може перевищувати 1500 гривень. А розмір збільшення понад 1500 грн. фіксується мінусовим значенням та не змінюється при наступних перерахунках пенсії.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон) встановлено мінімальну заробітну плату з 01.01.2024 в розмірі 7100 грн., прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2024 року становить 2361,00 грн.
При цьому, пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року, проводиться з 1 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій.
Відтак, з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії з урахуванням проіндексованого середньомісячного заробітку відповідно до Постанови 71548,27грн. (7994,47 грн. х 8,94972) та у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361 грн.).
З матеріалів справи видно ,що після перерахунку розмір пенсії позивача з 01.03.2024, з надбавками склав 76950,95 грн.
Розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2024 з обмеженням становить 23610,00 грн.
Тобто внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення є результатом перерахунку в період дії як загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, так і частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ (в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016), то до спірних правовідносин підлягає застосування обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Аргументи позивача на те, що первинно йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до набрання чинності Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», не враховують спірних відносин, оскільки така обставина не виключає можливість обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що встановлений цим Законом.
Суд наголошує, що положення пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України №3668-VI щодо осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності вказаним Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI в частині її розповсюдження на осіб, пенсії яким призначені згідно із Законом №796-ХІІ, та частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ, в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
З огляду на викладене, урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд доходить до висновку, що застосовуючи до пенсії позивача обмеження її максимальним розміром, що встановлені частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також додатковою підставою для відмови у позові є те, що судом в ході розгляду справи, не встановлено, що розмір пенсії позивача був обмежений максимальним розміром з 19.06.2009. Як вже зазначав суд, розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром з 01.03.2024.
Згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Таким чином, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.03.2024 у справі №420/20965/21.
Оскільки таке перевищення пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішувалось.Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.