23 вересня 2024 рокусправа № 380/7811/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач - 2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області № 134650030375 від 26.03.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 17.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 18.03.2024 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою, просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах, а саме відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника вікового цензу у 50 років та з пакетом необхідних документів. ГУ ПФУ у Миколаївській області за наслідками розгляду її заяви прийняло рішення № 134650030375 від 26.03.2024, відповідно до якого відмовило заявниці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з тим, що заявниця не досягла віку, визначеного статтею 114 Закону №1058-IV (досягнення віку 55 років). Позивачка посилається на норми пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ, в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Станом на день звернення із заявою про призначення пенсії їй було 50 років, обрахований органом ПФУ загальний стаж становив 30 роки 08 місяці 07 днів, стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту 14 років 10 місяці 0 днів, і ці показники є достатніми для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач, ГУ ПФУ у Миколаївській області позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що позивачка на день подання заяви на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не досягла пенсійного віку, згідно чинного законодавства. Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 правомірним та таким, що відповідає нормам законодавства.
Відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області, ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження від 08.05.2024 року отримав 09.05.2024 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до органу ПФУ із заявою від 18.03.2024, просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 51). До заяви додала, серед інших, такі документи: - паспорт серія НОМЕР_2 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; свідоцтво про одруження НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 ; трудову книжку НОМЕР_5 ; диплом серія НОМЕР_6 ; довідка про підтвердження наявного стажу роботи № 65 від 18.03.2024; наказ про прийняття на роботу № 17-к від 27.03.2009; особову картку № НОМЕР_7 (а.с. 45-62).
29.03.2024 ГУ ПФУ у Миколаївській області прийняло рішення № 134650030375, відповідно до котрого відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки остання не досягла пенсійного віку відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (55 років). В рішенні орган ПФУ обрахував та визнав страховий стаж заявниці у розмірі 30 років 08 місяців 07 днів, пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту у розмірі 14 років 10 місяців 0 днів. До страхового стажу не враховано період роботи протягом січня - лютого 2024 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків; до стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту, трамвая не зараховано періоди роботи протягом січня -березня 2024 року, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.03.2024 № 65, оскільки відсутній страховий стаж. (а.с. 44).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Як визначено статтею 83 Закону № 1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції до 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів,
тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у
технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи - для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Отже, після внесення 01.04.2015 змін до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» її норми узгоджувалися з положеннями пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи № 1-5/2018 (746/15) прийняв рішення № 1-р/2020 та вирішив таке:
- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
- стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […] з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.»
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами:
18.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII. На день звернення із заявою про призначення пенсії позивачці було 50 років, загальний стаж становить 30 років 08 місяців 07 днів, стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту (пільговий стаж) - 14 років 10 місяців 0 днів. ОСОБА_1 стверджує, що її вік та стаж є достатніми для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки внаслідок набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 чинною є стаття 13 Закону № 1788-XII в редакції, що діяла до внесення до неї змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015. Тому право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Орган ПФУ при прийнятті рішення керувався Законом № 1058-IV, відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 якого право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Оскільки ОСОБА_1 не досягла визначеного пунктом 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV віку (55 років), то відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
При вирішенні питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону №1058-IV та Закону № 1788-XII суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами перегляду зразкового рішення № 360/3611/20 від 21.04.2021:
«[…] Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
При прийнятті цього рішення суд враховує, що в рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України вказав таке: статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років. У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а»- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік). Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (заява подана 18.03.2024), з урахуванням наведеного рішення Конституційного Суду України, чинною є редакція пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
На момент звернення (18.03.2024) до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 мала вік повних 50 років, підтверджений оскарженим рішенням органу ПФУ пільговий стаж 14 років 10 місяців 00 днів (при законодавчо необхідному не менше 10 років) та страховий стаж 30 років 08 місяців 07 днів (при законодавчому не менше 20 років). Ці обставини також підтверджуються записами в трудовій книжці, відомостями довідки № 65 від 18.03.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (18.03.2024) ОСОБА_1 досягла визначеного пунктом «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 пенсійного віку, а також мала необхідний страховий/пільговий стаж, тому мала право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тому суд, враховуючи висновки ВП ВС щодо застосування до спірних правовідносин релевантних норм права, дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Миколаївській області № 134650030375 від 26.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки позивачка звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 18.03.2024, тобто не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, то відповідно до статті 83 Закону № 1788-XII пенсія за віком відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає призначенню з дня досягнення пенсійного віку, тобто із 17.03.2024.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивачки та з метою виконання цього рішення суду обов'язок щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід покласти на територіальний орган ПФУ за місцем проживання заявниці, тобто ГУ ПФУ у Львівській області. Підсумовуючи попередні висновки позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує на користь позивачки сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв оскаржуване рішення, ГУ ПФУ у Миколаївській області.
Керуючись ст.ст.19-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії № 134650030375 від 26.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54008, місто Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович