23 вересня 2024 рокусправа № 380/8926/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 09.05.2023 (з дня смерті годувальника ОСОБА_2 );
- зобов'язати ГУ ПФУ призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з дня смерті годувальника ОСОБА_2 (09 травня 2023 року) з урахуванням раніше виплачених сум пенсії по віку.
На обґрунтування позовних вимог покликається на статтю 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, відповідно до якої членам сімей осіб з числа військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Стверджує, що має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 з дня його смерті, тобто з 09 травня 2023 року. Тому дії ГУ ПФУ є протиправними, оскільки відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Законом № 2262; відповідно, відповідач порушив права ОСОБА_1 на отримання пенсійного забезпечення в разі втрати годувальника з дати його смерті.
Відповідач проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити з огляду на такі аргументи: з покликанням на ст.ст. 48, 50 Закону №2262 та п. 1.7. Порядку №3-1 стверджує, що батькам, які набули право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до цього Закону призначаються з дня звернення за пенсією; днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Суд дослідив заяви по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за призовом по мобілізації (а.с.32), ІНФОРМАЦІЯ_2 помер внаслідок отримання травми, що пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.24), звільнений з військової служби у зв'язку із загибеллю (а.с.23зв).
ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , станом на 01.08.2023 перебувала на обліку в ГУ ПФУ та отримувала пенсію за віком на підставі Закону №1058 (а.с.29 зв).
15.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого органу ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника (а.с.22-23).
ІНФОРМАЦІЯ_3 як уповноважений орган за цією заявою ОСОБА_1 підготував необхідні документи (грошовий атестат, накази, довідки тощо), сформував подання про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника; подання з пакетом документів, в т.ч. заявою ОСОБА_1 надійшло ГУ ПФУ 29.09.2023 (а.с.21). ГУ ПФУ розглянуло ці документи та призначило позивачці пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону №2262 з дати звернення за цією пенсією.
ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою від 15.11.2023 щодо призначення пенсію в разі втрати годувальника починаючи із дня смерті годувальника та отримала відмову, оформлену листом №32023/33582/Н-52/8-1300823 від 30.11.2023 (а.с.5), обгрунтовану тим, що пенсія їй призначена відповідно до Закону №2262 та Порядку №3-1 - з дати звернення про призначення цієї пенсії.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:
відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262).
Відповідно до статті 1 Закону №2262 визначено такі види пенсійного забезпечення за цим законом: - пенсія за вислугу років; - пенсія по інвалідності; - пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби (ст. 29 Закону №2262).
Члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, визначені в статті 30 Закону №2262. Так, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (частина друга статті 30 Закону №2262).
Батьки військовослужбовців, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок (частина третя статті 30 Закону №2262).
Батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби […] мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: […] б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт "б" частини четвертої статті 30 Закону №2262). Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (пункт "в" частини четвертої статті 30 №2262).
Отже, батьки військовослужбовця, який загинув (помер) у період проходження військової служби, залежно від досягнутого ними віку, стану здоров'я та працездатності, можуть звернутися про призначення їм як пенсії у разі втрати годувальника на підставі Закону №2262, так і пенсії на підставі Закону №1058 (пенсії за віком на пільгових умовах чи дострокової пенсію за віком).
ОСОБА_1 відповідає визначеним Законом №2262 умовам для отримання пенсії у разі втрати годувальника на підставі цього Закону (є непрацездатною матір'ю військовослужбовця, що загинув у період проходження військової служби) та звернулася про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника на підставі Закону №2262.
ГУ ПФУ перевело ОСОБА_1 з пенсії за віком на підставі Закону №1058, яку позивачка отримувала на момент смерті сина, на пенсію у разі втрати годувальника на підставі Закону №2262, з 29.09.2023 - дати отримання подання уповноваженого органу та заяви позивачки про призначення цієї пенсії разом із пакетом підтверджуючих документів від уповноваженого органу.
Спір між сторонами виник щодо дати, з якої слід призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника - відповідач призначив позивачці пенсію з дати отримання її заяви, а позивачка, в свою чергу, стверджує, що має право на призначення цієї пенсії з дня смерті годувальника - 09.05.2023.
Строки призначення пенсій членам сімей військовослужбовців, що загинули (померли), визначає частина друга статті 50 Закону №2262 таким чином:
«Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією».
Перша частина цього речення стосується широкого кола суб'єктів («члени сімей»), що після смерті годувальника набувають право на пенсію (може бути не лише пенсія у разі втрати годувальника, а й дострокова пенсія за віком тощо).
Друга частина цього речення чітко та недвозначно визначає, що батькам військовослужбовця, що набули право на пенсію у разі втрати годувальника у зв'язку із його загибеллю, пенсія відповідно до Закону №2262 призначається з дня звернення за пенсією.
За такого правового регулювання спірних правовідносин твердження позивачки (матері військовослужбовця, що набула право на пенсію у разі втрати годувальника на підставі Закону №2262 у зв'язку із його загибеллю) про те, що згадана пенсія повинна бути призначена їй з дня смерті сина (09.05.2023) не має правового підґрунтя та є помилковим, оскільки закон прямо передбачає призначення пенсії у разі втрати годувальника цьому суб'єкту із дня звернення за пенсією.
Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про призначення пенсії у разі втрати годувальника з дня його смерті (09.05.2023) слід відмовити з мотивів безпідставності позовних вимог.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті п'ятої Закону України «Про судовий збір», а сторони не надали суду доказів понесення ними інших видів судових витрат, що підлягають розподілу при прийнятті рішення по суті спору.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
Відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити та виплатити пенсію в разі втрати годувальника з дня смерті годувальника ОСОБА_2 (09 травня 2023 року) з урахуванням раніше виплачених сум пенсії по віку.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович