про забезпечення позову
23 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6021/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого Сагуна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову про забезпечення позову задовольнити за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправної бездіяльності, визнання протиправної і скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2024 року №Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області щодо не відображення в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9 267,06 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області відкоригувати в інформаційній системі ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення відомостей про наявність у ОСОБА_1 недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиного соціального внеску) в розмірі 9 267,06 грн.
Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.58).
До суду, 18.09.2024, надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії вимоги Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 16.05.2024 № Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;
- зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 16.05.2024 № Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн. (виконавче провадження №75890537) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі (а.с. 61-64).
Суддя у період з 17.09.2024 по 20.09.2024 включно перебував у відрядженні.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Ч. 2 ст. 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, в тому числі шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отож, головним завданням інституту "забезпечення позову", є забезпечення отримання особою, в користь якої ухвалене судове рішення, присудженого права. Рішення, які приймаються за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, повинні відповідати завданню адміністративного судочинства, яке визначено частиною першою статті 2 КАС України. Тобто, гарантувати реальний захист прав особи під час виконання майбутнього судового рішення.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі в тексті - Конвенція) у статтях 6 та 13 регулює питання отримання особою належного правового захисту, в тому числі під час виконання судового акту.
Так, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі в тексті - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява №38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07, § 29).
Згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/22, зазначив, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб - позивачів та юридичних в адміністративному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана постанова Верховного Суду, є релевантною з обставинами даної справи, відтак суд враховує її під час застосування норм матеріального права.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 75890537 від 23.08.2024 стосовно боржника ОСОБА_1 на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2024 №Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн.
Правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2024 №Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн. оскаржується в судовому порядку.
Суд вважає, що стягнення коштів на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2024 №Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн. до набрання рішенням суду у адміністративній справі № 340/6021/24 законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Вказаний захід забезпечення позову спроможний в повній мірі забезпечити виконання ухваленого судового рішення. Так, у разі ухвалення рішення в користь позивача, останній не зазнає негативних наслідків майнового та правового характеру, що випливають із Закону №1404-VIII. Водночас, у випадку відмови у задоволенні позовних вимог, можливі відповідачі отримають можливість здійснити стягнення, визначеної суми штрафу в установленому порядку.
Поміж з цим, у випадку не вжиття заходів забезпечення позову та ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, виконання такого рішення буде утрудненим заходом правового характеру, оскільки полягатиме у поверненні виконаного за виконавчим документом. В останньому випадку, виконання судового рішення супроводжуватиметься тривалим періодом часу та можливими додатковими витратами на правову допомогу.
Насамкінець, суд зазначає, що інтереси відповідача у справі будуть збережені в обох випадках. Оскільки застосовуючи захід забезпечення позову, суд не визнає протиправним та не скасовує індивідуальний акт, а зупиняє його виконання. Це означає, що у випадку підтвердження правомірності такого акту, стягнення на підставі такого рішення продовжиться. Втім, у випадку визнання його протиправним та скасування, стягнення на підставі такого рішення, в будь-якому випадку, є протиправним, а стягнуте підлягає поверненню особі, яка зазнала негативного впливу.
У викладеному суд убачає дотримання справедливого балансу інтересів учасників майбутнього процесу.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 150, 152, 154, 156, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2024 №Ф-1170-1128-У на суму 9 267,06 грн. (виконавче провадження №75890537) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 340/6021/24.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи та органу державної виконавчої служби.
Роз'яснити, що відповідно до частин першої та третьої статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Реквізити сторін, яких стосуються заходи забезпечення позову:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486)
Реквізити осіб, яких стосуються заходи забезпечення позову:
Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (старший державний виконавець Прокопенко Яна Олексіївна) (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 34977816).
Строк пред'явлення ухвали до виконання - 24.09.2027.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН