31 березня 2023 року № 320/9645/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у не нарахуванні та не виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а відтак відповідно до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу за 2021 рік у межах бюджетних призначень та у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325.
За наведених обставин представник відповідача вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , також є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , отже має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
У 2021 році відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1491,00 грн, про що свідчать копії виписки по картковому рахунку позивача.
Не погоджуючись із розміром отриманої грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.07.2021 про її нарахування та виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (а.с. 10).
Листом від 26.07.2021 № 4193 Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради повідомило позивача про те, що виплата цієї допомоги у 2021 році здійснюється у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 № 325 (а.с. 12). А отже, була виплачена в розмірі 1491,00 грн, недоотримана сума виплати грошової допомоги донарахована, кошти будуть виплачені в розмірі 2415,00 грн після отримання управлінням додаткового фінансування.
Вважаючи протиправними дії відповідача, що виявились у не нарахуванні та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Так, відповідно до положень частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: - інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; - інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; - інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI частину п'яту зазначеної статті було викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни (особам з інвалідністю внаслідок війни) становить сім, вісім та десять мінімальних пенсій за віком в залежності від групи інвалідності.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни (особам з інвалідністю внаслідок війни) ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Поряд з цим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325 (далі - постанова № 325) затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, в якому визначено, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни II групи здійснюється у розмірі 3906,00 грн.
На час виникнення спірних правовідносин постанова № 325, якою виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році особам з інвалідністю внаслідок війни затверджено у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, є чинною та не визнана Конституційним Судом України неконституційною.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон №3551-XII та постанова № 325, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни.
За таких обставин суд, виходячи з наведених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не постанову № 325, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.
Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
При цьому у вказаному вище судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що під час обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня підлягає застосуванню мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідальними органами, які зобов'язані завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня, є управління соціального захисту населення за місцем проживання особи або центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, має право на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, обчисленому відповідно до приписів частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV.
За таких обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком є необґрунтованими.
Суд також наголошує, що відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002, 17.03.2004 № 7-рп/2004, 01.12.2004 № 20-рп/2004 та 09.07.2007 № 6-рп/2007).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача, що виявились у не нарахуванні та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, є протиправними.
При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є не обов'язком суду, а правом, яке може бути використано судом, зважаючи на те, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення у даній справі.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права на звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, що виявились у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.