27 грудня 2022 року № 320/17294/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 58 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами інвентаризації даних інтегрований карток платника податків, у Відповідача рахується податковий борг в розмірі 58 500,00 грн.
Зазначена вище податкова заборгованість виникла у платника податків у результаті несплачених самостійно задекларованих зобов'язань.
Так, платником податків, було подано податкову декларацію про майновий стан доходи від 23.04.2021, якою Відповідачем нараховано: військового збору - 13 500,00 грн. та з податку на доходи фізичних осіб - 45 000,00 грн.
Таким чином, загальна сума боргу становить - 58 500,00 грн.
У добровільному порядку Відповідач узгоджені податкові зобов'язання не сплачує. Тому на виконання вимог ст. 59 ПК України, було направлено Відповідачу податкову вимог форми «Ф» від 04.08.2021 №0040166-1308-1016.
Станом на день звернення до суду Відповідачем вимога не оскаржувалася, не скасована та не відкликана, а відтак податкова вимога Форми «Ф» від 04.08.2021 №0040166-1308-1016 є дійсною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У свою чергу пунктом 6.2 цієї ж статті передбачено, що збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
В силу приписів підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.166 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків, нараховується та сплачується відповідно до норм розділу IV цього Кодексу.
Так, до платників податку на доходи фізичних осіб належить фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 розділу IV ПК України).
Пунктом 163.1 статті 163 цього розділу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 розділу IV цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Пунктом 179.1 статті 179 розділу IV ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 ПК України).
Абзацом першим пункту 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.
В силу приписів підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а об'єктом оподаткування - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.4 цього пункту нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Так, підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПК України передбачено, що у разі, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що сума податку, яка зазначена платником у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається податковим боргом платника податків.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Пунктом 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами підпункту 56.18 пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Як вже зазначалось судом вище, за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у загальному розмірі 58 500,00 грн.
На час винесення рішення у даній справі податкову вимогу від 04.08.2021 форми Ф" №0040166-1308-1016 на суму 24240,52 грн., що надіслана органом доходів і зборів на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України та до податкового органу повернутий конверт з довідкою «за закінченням терміну зберігання».
Доказів сплати податкового боргу у розмірі 58 500,00 грн відповідачем суду не надано.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у вказаному вище розмірі.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до бюджету у розмірі 58 500,00 грн відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9,14,72-77,90,139,143,205,242-246,250,255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 58 500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.