23 вересня 2024 року № 320/1174/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к, про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв'язку з порушенням присяги посадових осіб місцевого самоврядування;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з 13.01.2022;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к “Про звільнення ОСОБА_2 » із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з порушенням Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.
Поновлено ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161412 грн. 48 коп.
Вирішено постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, що становить 11 853 грн. 66 коп., допустити до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору понесеного у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 6202 (шести тисяч двохсот двох) грн. 50 коп., відповідно до квитанцій №0.0.2437165802.1 від 28.01.2022 року та №5564-4900-7120-0454 від 28.08.2022 року.
09.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 в частині поновлення ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
За результатами автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
17.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. у справі №320/1174/22.
Матеріали адміністративної справи №320/1174/22 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 (суддя Шевченко А.В.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. від розгляду заяви в рамках адміністративної справи №320/1174/22.
20.09.2024 матеріали адміністративної справи №320/1174/22 були передані судді Дудіну С.О. для продовження розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу заявник на те, що судове рішення про задоволення позову, яким поновлено ОСОБА_1 з 13.01.2022 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, було ухвалено Шостим апеляційним адміністративним судом.
У зв'язку з цим, в силу вимог статті 382 КАС України питання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення підлягає розгляду саме Шостим апеляційним судом, у зв'язку з чим у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Київський окружний адміністративний суд не є "судом, встановленим законом" для розгляду поданої позивачем заяви.
Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання щодо наслідків подання позивачем заяви про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення до суду, який не є уповноваженим для розгляду такої заяви, внаслідок чого така законодавча прогалина має бути усунена шляхом застосування аналогії закону.
Так, згідно з частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 105110382) зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне застосувати аналогію закону та передати адміністративну справу для розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Керуючись статтями 29, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративну справу №320/1174/22 передати до Шостого апеляційного адміністративного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.