12 серпня 2024 року №320/18284/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Друзя В.В., представника відповідача - Сороки К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції м. Києва (далі - відповідач), з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №162 від 22.03.2024 року «Про застосування до працівників ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 12.04.2024 року № 616 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції позивача за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити позивача на службі в поліції на посаді начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області з 12.04.2024 року;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь позивача, середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, стверджуючи, що вони прийняті з порушенням Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, інших законодавчих актів, оскільки ґрунтується на хибних висновках службового розслідування про вчинення ним дисциплінарного проступку. Також відповідач порушив процедуру проведення службового розслідування у зв'язку з ненаданням позивачу можливості реалізувати свої права у ході його проведення шляхом подання відповідних клопотань, отримання матеріалів розслідувань, долучення до них доказів, використання правової допомоги. У зв'язку з протиправним звільненням позивач вважає, що підлягає поновленню судом на займаній до звільнення посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зауважив про несвоєчасну видачу відповідачем йому трудової книжки у зв'язку зі звільненням та неналежне її ведення.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що в установленому порядку провів службове розслідування, за наслідками якого обґрунтовано встановив вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що є порушенням службової дисципліни та зумовило необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з посади.
Предстаник позивача та позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом з встановлено, що до Департаменту патрульної поліції (надійшла інформація щодо фактів можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції під час прийняття на службу в поліції ОСОБА_2 та можливого надання останнім завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
У зв'язку з цим, відповідачем прийнято наказ від 26.02.2024 №419 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» та в подальшому наказом відповідача від 11.03.2024 №529 «Про продовення строку проведення службового розслідуванння» продовжено строк службового розслідування.
Так, за результатом службового розслідування відпоовідачем було встановлено, що ОСОБА_2 під час прийняття на службу в анкеті визначеного зразка та автобіографії вказав, що до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався та засуджений не був.
При цьому, в особовій справі сержанта поліції ОСОБА_2 знаходиться довідка з Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України про результати перевірки відомостей за персонально-довідковим обліком ЄIC MBC № 22130424910660200596, в якій вказано, що станом на 10.05.2022 ОСОБА_2 є особою, яка до кримінальної відповідальності не притягується, засудженою не значиться, незнятої чи непогашеної у визначеному законом порядку судимості не має.
Водночас відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2008 році притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України.
У ході проведення службового розслідування за вих. ДПП НПУ № 1721-2024 від 08.03.2024 здійснено запит до ДКА НПУ про надання інформації щодо результатів перевірки відомостей за персонально-довідковим обліком ЄС МВС України щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10.05.2022, а також копії матеріалів звернення ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПІ у Київській області ДІТП від 25.04.2022 №3378/41/40/1/02-2022 про надсилання запитів щодо кандидатів на службу в УПП у Київській області ДПП та відповіді від 11.05.2022 № 1904/33/01/2-2022 про результати перевірки кандидатів на службу в поліції та інші наявні матеріали стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, з наданих ДКА НПУ матеріалів встановлено, що за персонально-довідковим обліком єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 є особою, яку 28.12.2006 Білоцерківським районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289, ч.2 ст. 185, ст. 70 та ст. 104 Кримінального кодексу України (далі - КК України), засуджено до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Вирок набрав законної сили 14.03.2007.
03.11.2008 Білоцерківським районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186, 4.3 ст. 185, ст. 70 та ст. 71 КК України, засуджено до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 18.11.2008.
04.12.2008 прибув до Бориспільської ВК Київської області (№ 119). В подальшому, 19.08.2011 Бориспільським міським судом Київської області невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі. 13.07.2012 умовно-достроково звільнено від відбування покарання з Ірпінського ВЦ (№ 132) Київської області ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 05.07.2012 на підставі ст. 81 КК України (строк невідбутого покарання 1(один) рік 8 (вісім) місяців 19 (дев?ятнадцять) днів).
Предстаник позивача у позові зазначає, що ОСОБА_2 відбув своє покарання за вчинення тяжких злочинів повністю станом на 01 квітня 2014 року (13.07.2012 року + 1 рік 8 місяців 19 днів).
Оскільки, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Тобто представник позивача стверджує, що станом на 01.04.2020 у ОСОБА_2 відбулось погашення судимості, а значить судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати обмежень кримінально-правового і загально-правового характеру.
Як убачається з висновку службового розслудвання, під час проведення службового розслідування комісією було опитано працівників ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, а саме:
1) Фахівця ІІ категорії ОСОБА_3 , яка показала, що лист ДКА НПУ (від 11.05.2022 року вих. № 1904/33/01/2-2022) з додатками за вх. 2014 від 16.05.2022 року, що підтверджують факт не притягнення вказаних у листі осіб (в тому числі і ОСОБА_2 , що буде зазначено далі у службовому розслідуванні) до кримінальної відповідальності при надходженні було перевірено фактично долучені до нього додатки із вказаними в листі. Будь-яких змін тексту в листі та додатках ОСОБА_3 не здійснювала, далі вказаний лист з додатками після резолюції ОСОБА_4 під підпис передано позивачу;
2) Заступник командира ОСОБА_4 , показав, що з ДКА НПУ надійшов лист від 11.05.2022 року вих. № 1904/33/01/2-2022 з додатками (вх. 2014 від 16.05.2022 року), щодо результатів перевірки кандидатів на службу в поліції (зокрема і ОСОБА_2 ), який він своєю резолюцією доручив на виконання позивачу. Про наявність судимостей у ОСОБА_5 , опитуваному відомо не було;
3) Начальника відділення кадрового забезпечення майора ОСОБА_1 , який пояснив, що у березні 2022 року на вказівку керівництва надіслав запит до ДКА НПУ, щодо перевірки документів та можливості призначення на службу в поліцію(в тому числі і ОСОБА_2 ). Після надання відповіді та огляду вказаних документів сформовано особові справи кандидатів на службу в поліцію на яких надійшли позитивні відповіді з ДКА НПУ. Розбіжностей в даті народження (мається на увазі у довідці з ДКА НПУ та фактичною ОСОБА_2 , що буде зазначено далі по результатам службового розслідування), ним помічені не були, хто підшивав Том 5 особової справи ОСОБА_2 після надходження довідки з ДКА він не пам?ятає. Зазначив, що опис особової справи ОСОБА_2 Від його імені заповнював не він. Наскільки пам?ятає відомостей щодо притягнення кандидатів до кримінальної відповідальності (в тому числі і ОСОБА_2 ) в довідках не містилося. Також повідомив, що деякі підписи у особовій справі ОСОБА_2 заповнені ОСОБА_6 . Послужний список ОСОБА_2 заповнено не ним, однак точно вказати хто його заповнив повідомити не може;
4) Старшого інспектора відділення кадрового забезпечення ОСОБА_7 повідомила, що не брала участі у оформленні матеріалів кандидатів на службу та нового прийому. Повідомила, що в подальшому перевіряла особові справи того прийому(в тому числі і ОСОБА_2 ) та здійснювала усунення недоліків, а саме дошиття та опис справ. Не пригадує, чи була якась довідка про перевірку, яка б привернула її увагу. Зазначила, що зазвичай вона чи ОСОБА_1 формує справи. Підтвердила, що на звороті фотокартки 9*12 ОСОБА_2 та останній сторінці обкладинки особової справи ОСОБА_2 її підпис, опис документів в частині 1, 3 особової справи ОСОБА_2 , послужний список ОСОБА_2 заповнювала вона;
5) Заступник командира ОСОБА_8 пояснив, що з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 перебував з працівниками ППП як активіст, згодом останній виявив бажання приєднатись до лав поліції.
Також комісією проведено опитування фахівця ІІ категорії батальйону № 1 ОСОБА_9 , командира ППП ОСОБА_10 , старшого інспектора з професійної підготовки відділення кадрового забезпечення ОСОБА_11 , інспектора з рекрутингу відділення кадрового забезпечення ОСОБА_12 , які повідомили, що не брали участі у перевірці кандидатів на службу в поліції (зокрема і ОСОБА_5 ) та формування їхніх особових справ.
Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було досліджено особову справу ОСОБА_2 та виявлено формальні порушення, щодо її заповнення та у автобіографії написану власноручно ОСОБА_2 , що ні він, ні його близькі родичі до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності не притягались та засудженні не були. Підписану ОСОБА_2 пам?ятку-ознайомлення поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями, пов?язану зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства. Також встановлено, що підпис на фотокартці (на звороті) ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_7 , опис документів та опис послужного списку здійснила також ОСОБА_7 , у частині 2 та 5 особової справи відсутній підпис особи, яка формувала та описувала документи у вказаних частинах, підписана ОСОБА_2 присяга та пам?ятка-ознайомлення, щодо обмежень у службі у поліції. Також в описі документів частини 4 особової справи ОСОБА_2 ОСОБА_1 поставив свій підпис, але опис документів здійснений іншою особою. На останній сторінці обкладинки особової справи опис додаткових документів та дату залучених матеріалів до особової справи здійснила ОСОБА_7 , про що і поставила свій підпис та дату 30.03.2022 року.
Також комісією виявлено різницю в оформленні довідки про перевірку ДКА НПУ ОСОБА_2 і решту осіб, які проходили з ним добір та подальше призначення на службу, про зроблено відповідну таблицю.
Опитаний у ході проведення службового розслідування сержант поліції ОСОБА_2 повідомив, що звернувся з метою проходження служби у поліції до БПП в місті Біла Церква звернувся у березні 2022 року у зв?язку з збройною агресією російської федерації. Після співбесіди з керівництвом батальйону отримав перелік документів, які необхідні для проходження служби в поліції. Після збору документів приніс їх до відділу кадрів та через деякий час його призначили на службу в поліції. Повідомив, що йому відомі вимоги законів «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» в тому числі і обмеження, які поширюються на поліцейських, автобіографію він заповнив власноручно. Не вказав про наявність своєї судимості, оскільки вона вважається погашеною, а тобто на момент вступу до поліції він вважається не судимим, сформував на підтвердження своїх слів довідку у додатку «Дія» та пред?явив членам комісії. Вказав, що до зміни інформації у документів ДКА НПУ він не причетний. Деякі документи для вступу у поліцію передавав ОСОБА_1 , а деякі ОСОБА_7 .
Дослідивши вищевикладені матеріали службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 надав завідомо неправдиву інформацію про себе при вступі до лав поліції, а саме, що ні він ні його близькі родичі до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалися, оскільки був ознайомлений з обмеженнями пов?язаними зі службою у поліції та приховував інформацію про його притягнення двічі до кримінальної відповідальності, чим здійснив дії, які підривають авторитет Національної поліції України, урочисто присягнувши вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов?язки.
За результатами службового розслідування комісією відповідача складено висновок від 21.03.2024. Відповідно до п. 4 цього висновку за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 та частини першої статті 64 Закону України «ро Національну поліцію», частини першої статті 1 та пунктів 1, 2, 4-6, 13 частини третьої статті 1, пунктів 7, 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту, пунктів 8, 11, 13 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС від 12.05.2016 № 377, пунктів 2.1.2, 2.2.2, 2.2.6, 2.2.9, 2.2.12 посадової інструкції начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 (0024774) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
На підставі висновку службового розслідування відповідачем прийнято наказ від 22.03.2024 №162 «Про застосування до працівника ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 та частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої стасті 1 та пунктів 1, 2, 4-6, 13 частини третьої статті 1, пунктів 7, 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту, пунктів 8, 11, 13 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС від 12 травня 2016 року № 377, пунктів 2.1.2, 2.2.2, 2.2.6, 2.2.9, 2.2.12 посадової інструкції начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, відповідно до пункту 7 частини гретьої статті 13 Дисциплінарного стадуту до начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 (0024774) застосувано днециплінарне стягнення у вигляді вільнення із служби в поліції.
Та на підставі наказу відповідача від 12.04.2024 №616 о/с «По особовому складу» відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора ОСОБА_1 (0024774), начальника відділення кадрового забезпечення батальону №1 полку патрульної пооліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області, з 12.04.2024.
Оцінюючи правомірність видання відповідачем вищевказаних наказів про звільнення позивача, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною першою статті 3 названого Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського. Так, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, поміж іншого, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 19 Закону № 580-VIII).
Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, відповідно до якої присягається вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарного статуту Національно поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» (далі - Дисциплінарний статут).
За змістом частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з приписами статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
При цьому службове розслідування має відбуватися за чітко встановленою законом процедурою, в тому числі із забезпеченням права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, на захист що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій в порядку приписів статті 18 Дисциплінарного статуту.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 4 цього ж розділу визначено, що в наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначаються підстава та форма проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Пунктами 1 та 2 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з пунктом 4 цього ж розділу службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Як зазначено в пункті 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку № 893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
За змістом розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що службове розслідування в органах поліції є комплексом заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції та з метою збирання, перевірки і оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, встановлення обставин (часу, місця, способу) його вчинення, уточнення причин та умов, що цьому сприяли, а також ступеня вини особи, яка його вчинила, і визначення виду стягнення, що пропонується до застосування керівником.
Таким чином, мета службового розслідування полягає у повному, об'єктивному та всебічному встановленні обставин (часу, місця), наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у його вчиненні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявності причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причин правопорушення та умов, що йому сприяли; законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого.
Зі змісту оскаржуваного наказу відповідача від 22.03.2024 № 162, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та у висновку службового розслідування вказано про порушення позивачем вимог вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 та частини першої статті 64 Закону України «ро Національну поліцію», частини першої статті 1 та пунктів 1, 2, 4-6, 13 частини третьої статті 1, пунктів 7, 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту, пунктів 8, 11, 13 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС від 12.05.2016 № 377, пунктів 2.1.2, 2.2.2, 2.2.6, 2.2.9, 2.2.12 посадової інструкції начальника відділення кадрового забезпечення батальйону № 1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, однак конкретно не зазначено, як саме позивачем порушено вказані норми законодавства.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що за наслідками службового розслідування ні у висновку, ні у спірних наказах не вказано про відповідність запропонованого дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача, не встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання посадових обов'язків. Всі ці обставини залишилися поза увагою осіб, які проводили розслідування.
Зазначене вбачається також і з огляду на те, що ст. 13 Дисциплінарного статуту, передбачено 8 видів дисциплінарних стягнень, останній і найтяжчим з яких є звільнення з поліції. Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Суд зазначає, що звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.
Судом встановлено, що у спірних наказах не вказано жодного конкретного факту неналежного виконання обов'язків позивачем, не надано юридичної кваліфікації його дій чи бездіяльності та наслідків цього. Відсутнє таке зазначення і у висновку службового розслідування.
Тому суд погоджується з твердженнями позивача про необґрунтованість, поверховість і хибність висновків цього службового розслідування, та як наслідок, про протиправність прийнятих на його підставі спірних наказів.
Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ від 22.03.2024 № 162 про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Відповідач не надав до суду докази, що підтверджують врахування при виданні згаданого вище наказу такі обставини: як тяжкість дисциплінарного проступку; ступінь вини позивача щодо вчинення дисциплінарного проступку; наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер його відповідальності; відомості, що його характеризують; попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини; його ставлення до виконання службових обов'язків; дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень.
Як наслідок суд дійшов висновку про протиправність наказу Департаменту патрульної поліції №162 від 22.03.2024 «Про застосування до працівників ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, що зумовлює необхідність його скасування.
З огляду на вищевикладене є протиправним і підлягає скасуванню судом також наказ Департаменту патрульної поліції від 12.04.2024 №616 о/с «По особовому складу», яким позивача 12.04.2024 звільнено із займаної посади
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції'іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічні приписи містить пункт 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, відповідно до якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є поновлення його на посаді, з якої його було незаконного звільнено, а саме на посаді начальника відділення кадрового забезпечення батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області.
Оскільки позивача звільнено з посади 12.04.2024, який уважається останнім днем його роботи, то поновленню на посаді він підлягає з наступного дня, тобто з 13.04.2024.
За змістом приписів частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.04.2024 по 12.08.2024, суд зазначає таке.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).
При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку № 100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У той же час, ч. 2 ст. 94 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції повинен визначатися Міністерством внутрішніх справ. Дані норми є відсилочними та обумовлюють існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, яким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі Порядок №260).
Норми Порядку № 260 закріплюють необхідність обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних днів такого прогулу. Водночас, відповідно до п. 2 Порядку №260, останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених п. 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»).
У даній справі, період вимушеного прогулу позивача тривав з 13.04.2024 (дата, яка слідує за датою з якої позивача звільнено) по 12.08.2024 (дата розгляду по суті цієї справи), тобто, як протягом дії Порядку №100, так і Порядку №260, з урахуванням чого слід обраховувати середнє грошове забезпечення позивача.
Враховуючи, що 12.04.2024 був останнім робочим днем позивача, за який йому мало бути нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з наступного дня 13.04.2024.
Отже, у період з 13.04.2024 по 12.08.2024 застосуванню під час обчислення середньомісячної заробітної плати підлягають положення Порядку № 100, з урахуванням положень Порядку № 260. У вказаний період кількість календарних днів становила 122 день.
Відповідно до відомостей довідки про доходи позивача виданої Департаментом патрульної поліції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 за лютий та березень 2024 року (заперечення щодо змісту якої сторони суду не заявили) середньомісячна заробітна плата позивача становить 28 325,04 грн, а середньоденна заробітна плата складає 944,17 грн.
Як обумовлено приписами розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована наступним чином: 944,17 грн. х 122 календарних днів, що становить у загальному розмірі 115 188,74 грн.
На підставі викладеного, суд вказує про необхідність стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2024 по 12.08.2024 у розмірі 115188,74 грн. (сто п?ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх частково.
Щодо позовної вимоги про допущення негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за всі місяці вимушеного прогулу - в розмірі одного місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд враховує, що вказаним рішенням суду було поновлено позивача на посаді та зобов'язано відповідача здійснити виплату середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
За таких обставин відповідач повинен допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування і виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах одного місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір у справі не сплачувався. Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №162 від 22.03.2024 «Про застосування до працівників ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП дисциплінарного стягнення».
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 12.04.2024 №616 о/с «По особовому складу».
4. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді начальника відділення кадрового забезпечення батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області з 13.04.2024.
5. Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді начальника відділення кадрового забезпечення батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області.
6. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2024 по 12.08.2024 у розмірі 115188,74 грн. (сто п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 28328,10 (двадцять вісім тисяч триста двадцять вісім гривень 10 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 вересня 2024 р.