23 вересня 2024 року № 320/3799/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.08.2023 №103550007436 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області безпідставно не зарахувало до її страхового стажу періоди її роботи, які вказані у трудовій книжці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також примірник позовної заяви з додатком були направлені на адресу відповідача та отримані ним 09.03.2024, про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 26.12.2003.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 22.08.2023 про призначення пенсії за віком.
До вказаної заяви позивачка додала наступні документи: архівні довідки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.08.2023 №11-13/1493, від 15.08.2023 №11-13/1494; лист Головного управління статистки у м.Києві від 21.07.2023 №04.1-11/1770-23; картку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України - ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України - ОСОБА_2 ; свідоцтво №641 від 30.07.1981; свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.09.1991 та серії НОМЕР_3 від 18.06.1991; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.09.1990; трудова книжка серії НОМЕР_5 .
За результатами розгляду поданих позивачкою документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївської області (за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення від 30.08.2023 №103550007436, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про незарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи протягом серпня 1980 року - січня 1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 , оскільки на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки. Одночасно, за період роботи протягом вересня 2022 року - липня 2023 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доход та сплату страхових внесків.
У спірному рішенні страховий стаж позивачки становить 29 років 01 місяців 08 днів.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірного рішення, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 25 Закону № 1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = См х ВС: 100%х 12, де
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Таким чином, сума місяців страхового стажу є одним з чинників, від якого залежить розмір пенсії.
Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі-Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктами 1.6-1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами; 4) відомості про місце проживання особи; трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб.
Як зазначено вище, відповідач рішенням від 30.08.2023 №103550007436 відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу.
Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про незарахування до страхового стажу позивачки періоди роботи протягом серпня 1980 року - січня 1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 , оскільки на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки. Одночасно, за період роботи протягом вересня 2022 року - липня 2023 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 позивачка працювала:
- з 01.08.1981 по 17.01.1985 - молодшим продавцем магазину №43;
- з 18.01.1985 по 10.04.1985 - продавцем магазину №16;
- з 11.04.1985 по 28.12.1988 - продавцем магазину №17;
- з 29.12.1988 по 06.02.1989 - продавцем в Київському головний магазин "Молодіжна мода";
- з 07.02.1989 по 31.12.1994 - продавцем в Колективному підприємстві "Молодіжна мода";
- з 02.01.1995 по 04.10.1997 - продавцем в Акціонерному товаристві закритого типу "Взуття";
- з 09.11.1997 по 24.01.1998 - продавцем в МП "Сканер".
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) позивачці було нараховано та виплачено заробітну плату Регіональним структурним підрозділом Київський районний центр "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.03.2003 по 31.08.2022.
Відповідно до розрахунку стажу до страхового стажу позивачки зараховані такі періоди роботи:
- з 01.09.1980 по 25.07.1981 - навчання у вищому/середньому навчальному закладі;
- з 30.12.1988 по 31.10.1994;
- з 02.11.1994 по 04.10.1997;
- з 24.03.2003 по 31.12.2003;
- з 01.01.2004 по 31.08.2022.
Отже, з вказаного слідує, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивачки такі періоди роботи, які вказані у трудовій книжці позивачки: з 01.08.1981 по 29.12.1988 та з 09.11.1997 по 24.01.1998 та період, вказаний у відомостях про застраховану особу з 01.03.2003 по 23.03.2003.
За правилами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974 (далі-Інструкція №162, яка була чинна на момент внесення першого запису до трудової книжки позивачки НОМЕР_5 ) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників та службовців державних кооперативних та суспільних підприємств, установ та організацій, які пропрацювали більше 5 років, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на нештатних працівників за умови, якщо він підлягає державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник свої підписом завіряє правильність внесення відомостей.
Аналогічні за змістом положення передбачені пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці
України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58.
Суд зазначає, що на титульній сторінці у графі "дата заповнення" трудової книжки дійсно відсутні відомості.
Однак, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
При цьому, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивачки вищевказані періоди її роботи, які зазначені у трудовій книжці, яка в силу вимог чинного законодавства є документом, який підтверджує його трудовий стаж.
Крім того, позивачкою на підтвердження страхового стажу за вказаний період були надані відповідачу архівні довідки Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.08.2023 №11-13/1493, від 15.08.2023 №11-13/1494.
Щодо періоду з вересня 2022 року по липень 2023 року суд зазначає, що інформація з реєстру застрахованих осіб не містять відомостей щодо сплати роботодавцем позивача страхових внесків за вказаний період.
Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували працевлаштування позивачки та сплати за неї страхових внесків за вказаний період.
У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач правомірно не зарахував до страхового стажу вказаний період.
Разом з тим, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивачки всі періоди її роботи, які вказані у трудовій книжці, який є достатнім для призначення їй пенсій за віком.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.08.2023 3103550007436.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві неправомірно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, які вказані у трудовій книжці та призначенні пенсії, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивачка досягла пенсійного віку (60 років), необхідного для призначення пенсії за віком, 30.06.2023, то тримісячний строк для подання заяви про таке призначення почав свій перебіг з 01.07.2023.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивачка звернулась 22.08.2023, тобто протягом тримісячного строку, передбаченого для подання заяви про призначення пенсії, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня, що слідує за днем досягнення позивачем пенсійного віку, тобто з 01.07.2023.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком з 01.07.2023.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, становить 1073,60 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.08.2023 №1035500007436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року пенсію за віком.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код: 13844159, місцезнаходження: 05400, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.