Рішення від 23.09.2024 по справі 300/4805/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. справа № 300/4805/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення за №092850025031 від 07.03.2024 про відмову у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати до стажу період роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 02.06.2024, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області за №092850025031 від 07.03.2024 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) про відмову у призначенні пенсії;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу роботи та пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009 та з 20.04.2009 по 12.02.2010 на посаді інженера по бурінню у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЗапСиббурнефть", період з 13.02.2010 по 16.04.2010 на посаді інженера по бурінню в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Буринжениринг", період з 29.03.2011 по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2018, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020 на посадах технолога, інженера по бурінню, інженера-технолога в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Инк-Сервис" і призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.06.2024, з урахуванням заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував у вказаних підприємствах, зокрема, довідок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапСиббурнефть" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Инк-Сервис".

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 21.05.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, на переконання позивача, протиправно і необґрунтовано прийнято рішення №092850025031 від 07.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Свою відмову відповідач 2 сформував з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу 30 років. Мотивуючи відмову у рішенні №092850025031 від 07.03.2024 орган пенсійного забезпечення вказав на наявність у позивача страхового стажу 25 років 27 днів, пільговий стаж становить 18 років 01 місяць 05 днів. До страхового стажу не зараховано періоди 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020, оскільки організації, в яких працював ОСОБА_1 , знаходяться на території Російської Федерації. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 10.07.2002 по 24.10.2002, оскільки наявна перерва у проведенні атестації робочого місця.

Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач 2 послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, позивач наголошує на хибності висновків відповідача 2 про незарахування до страхового стажу періодів роботи у Російській Федерації через те, що Російська Федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі по тексту також - Угода), оскільки питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття ОСОБА_1 страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також і згаданою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи позивача, відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації.

Також позивач вказав, що посади, які він займав у спірний період роботи, передбачені відповідним Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за №36 і Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 за №461. Додатково зазначив, що працівник не несе відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місця, а обов'язок такий покладений на керівника підприємства. Як наслідок не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для не зарахування відповідного періоду до страхового стажу і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Весь спірний період роботи підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками. З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 02.06.2024.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) (а.с.40-41).

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив від 04.07.2024 за №0900-0903-8/37622, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 09.07.2024 за №20663/24 (а.с.46-148). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 25 років 27 днів., стаж на пільгових умовах по Списку №2 складає 18 років 01 місяць 05 днів. ОСОБА_1 не підтвердив страховий стаж за періоди 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020 відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації, водночас, сплата страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації є обов'язковою умовою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу. Представник відповідача 1 вказує, що ОСОБА_1 вправі самостійно звернутись до органу Пенсійного фонду Російської Федерації щодо отримання даних, які містяться в індивідуальному особовому рахунку, а отримана відповідь слугуватиме підставою для зарахування стажу роботи у спірні періоди.

Орган пенсійного забезпечення наголошує, що з 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому на осіб, які працювали в Російській Федерації не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, зокрема, 03.09.2024 в суді за вх.№25445/24 зареєстровано відзив відповідача 2, надісланий через Єдину судово-інформаційну систему з приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.09.2024" на позовну заяву (а.с.150-233). Представник Управління у згаданому відзиві заперечив проти доводів, викладених у позовній заяві, з огляду на наступні мотиви та аргументи.

На переконання представника відповідача 2, посилання позивача на записи трудової книжки, як підставу для зарахування періодів роботи до пільгового стажу є безпідставними, оскільки в наданій трудовій книжці не містяться даних про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначено відомостей про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо, у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, згідно трудової книжки немає. Оскільки позивачем не додано інших документів для підтвердження спірних періодів роботи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Просить відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав 18.09.2024 до суду додаткові пояснення, які зареєстровано судом 18.09.2024 за вх.№27077/24 (а.с.234-237). У вказаних поясненнях позивач стверджує, що пенсійний орган з метою здійснення подальшого порушення прав позивача та не врахування його заробітку (доходу) згідно з довідками про заробітну плату Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапСиббурнефть" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Инк-Сервис" вказує, нібито, на передчасність такої вимоги, адже на його думку спору в цій частині фактично не існує. Однак на переконання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату повинні бути враховані при призначенні пенсії. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів, вчинених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 10.11.1987 та від 23.05.2018 (а.с.14-25) ОСОБА_1 :

- з 03.07.1987 прийнятий помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ третього розряду в районну інженерно-технологічну службу №1;

- 01.10.1987 присвоєно четвертий розряд помічника бурильника експлуатаційного й розвідувального буріння сважин нафти і газу;

- з 06.11.1987 звільнений з роботи з районної інженерно-технологічної служби №1;

- з 01.08.1990 прийнятий помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ по четвертому розряду в РІТС освоєння;

- з 13.04.1992 переведений помічником бурильника по капітальному ремонту свердловин в цех капітального ремонту свердловин;

- з 28.06.1994 переведений комбуром в РІТС-2 бригаду №2 Рибальського родовища Сумської області;

- з 10.03.1998 переведений помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по п'ятому розряду РІТС-2;

- з 05.08.2001 переведена бурильником експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по шостому розряду Охтирської РІТС Івано-Франківської експлуатації;

- з 01.10.2003 переведений бурильником експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по шостому розряду Охтирської РІТС Івано-Франківської експлуатації;

- з 17.03.2007 звільнений за угодою сторін;

- з 19.04.2007 прийнятий на посаду інженера по бурінню вахтовим методом в ООО "ЗапСиббурнефть" (надалі по тексту також - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗапСиббурнефть", ТзОВ "ЗапСиббурнефть");

- з 18.04.2008 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 28.05.2008 прийнятий на посаду інженера по бурінню в бурову бригаду вахтовим методом в ТзОВ "ЗапСиббурнефть";

- з 16.04.2009 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 20.04.2009 прийнятий на посаду інженера по бурінню в бурову бригаду вахтовим методом в ТзОВ "ЗапСиббурнефть";

- з 12.02.2010 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 13.02.2010 прийнятий на посаду інженера по бурінню в бурову бригаду вахтовим методом в ООО "Буринженеринг" (надалі по тексту також - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буринженеринг", ТзОВ "Буринженеринг");

- з 16.04.2010 звільнений за власним бажанням з ТзОВ "Буринженеринг";

- з 29.03.2011 прийнятий на посаду технолога в центральну інженерно-технологічну службу вахтовим методом в ЗАО "Инк-Сервис" (надалі по тексту також - Закрите акціонерне товариство "Инк-Сервис", ЗАТ "Инк-Сервис");

- з 02.09.2011 переведений в Усть-Кутський район, робота вахтовим методом;

- з 01.12.2011 переведений в район крайньої півночі, робота вахтовим методом;

- з 01.01.2012 переведений в Усть-Кутський район;

- з 15.03.2012 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 05.04.2012 прийнятий на посаду технолога в центральну інженерно-технологічну службу вахтовим методом в ЗАТ "Инк-Сервис";

- з 18.07.2012 переведений в Усть-Кутський район, робота вахтовим методом;

- з 13.03.2013 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 25.04.2013 прийнятий на посаду технолога в північну експлуатацію вахтовим методом в ЗАТ "Инк-Сервис";

- з 01.01.2014 переведений на посаду інженера по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом;

- з 07.04.2014 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 27.05.2014 прийнятий на посаду інженера-технолога в Північну експедицію вахтовим методом в ЗАТ "Инк-Сервис";

- 01.08.2014 ЗАТ "Инк-Сервис" реорганізовано в ООО "Инк-Сервис" (надалі по тексту також - Товариство з обмеженою відповідальністю "Инк-Сервис", ТзОВ "Инк-Сервис");

- з 04.09.2014 звільнений за власним бажанням;

- з 29.09.2014 прийнятий на посаду інженера-технолога в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 02.05.2015 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 15.06.2015 прийнятий на посаду інженера по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 10.06.2016 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 11.06.2016 прийнятий на посаду інженера по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 06.06.2017 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 07.06.2017 прийнятий на посаду інженера по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 20.04.2018 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 23.05.2018 прийнятий на посаду інженера по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 19.04.2019 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;

- з 29.05.2019 прийнятий інженером по бурінню в Північну експедицію вахтовим методом в ТзОВ "Инк-Сервис";

- з 11.06.2020 трудовий договір розірвано за угодою сторін;

- з 17.09.2020 прийнятий на роботу комплектувальником в ТзОВ "ДІА-МЕБ";

- з 25.09.2020 переведений кур'єром;

- з 26.03.2021 звільнений з роботи за угодою сторін;

- з 21.01.2022 прийнятий на посаду майстра із складних робіт у бурінні (капітальному ремонті) свердловин в ТОВ "Спецмехсервіс"

- підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 згідно Наказу від 25.09.2018 за №298;

- підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 згідно Наказу від 20.09.2023 за №45.

ОСОБА_1 21.05.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 (а.с.203). До вказаної заяви позивачем долучено документи на засвідчення набуття останнім необхідного страхового та пільгового стажу (а.с.204-205).

Головне управління Пенсійного фонду України, за принципом екстериторіальності, розглянуло заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 та прийняло рішення про відому у призначенні пенсії від 07.03.2024 за №092850025031. Відмову Управління мотивує тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії (30 років), страховий стаж позивача становить 25 років 27 днів, пільговий стаж становить 18 років 01 місяць 05 днів. До страхового стажу не зараховано періоди з 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020, оскільки організації, в яких працював ОСОБА_1 , знаходяться на території Російської Федерації. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 10.07.2002 по 24.10.2002, оскільки наявна перерва у проведенні атестації робочого місця (а.с.27).

Виходячи зі змісту відзивів на позовну заяву, органи пенсійного забезпечення вказують про додаткові мотиви відмови, зокрема, ОСОБА_1 не підтвердив страховий стаж за періоди 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011 по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020 відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації. В наданій позивачем трудовій книжці не містяться даних про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначено відомостей про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо, у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, згідно трудової книжки немає

В даному випадку, при встановлені обставин у справі, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить такої мотивації його прийняття.

Згідно Форми РС-право, складеної ГУ ПФУ в Хмельницькій області при розрахунку стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 , до страхового стажу зараховано періоди: з 01.09.1984 по 02.07.1987, з 07.11.1987 по 24.06.1988, з 29.06.1988 по 07.06.1990, з 12.04.1992 по 12.04.1992, з 27.06.1994 по 27.06.1994, з 16.07.1994 по 27.11.1994, з 28.10.1999 по 30.10.1999, з 28.11.1999 по 30.10.1999, з 28.11.1999 по 27.12.1999, з 10.07.2002 по 24.10.2002, з 17.09.2020 по 26.03.2011, за Списком №2 зараховано періоди: з 03.07.1987 по 06.11.1987, з 01.08.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.04.1992, з 13.04.1992 по 26.06.1994, з 28.06.1994 по 15.07.1994, з 28.11.1994 по 27.10.1999, з 31.10.1999 по 27.11.1999, з 28.12.1999 по 27.07.2001, з 28.07.2001 по 09.07.2002, з 25.10.2002 по 30.09.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 17.03.2007, з 21.01.2022 по 02.03.2022, з 27.06.2022 по 31.03.2024 (зворотній бік а.с.26). Вказана обставина визнається та не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.03.2024 за №092850025031 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_2 від 10.11.1987 та від 23.05.2018, яка надана останнім відповідачу 1 при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.14-25, 54-78).

Вказана трудова книжка містить записи про спірні періоди роботи ОСОБА_1 на посадах технолога, інженера по бурінню, інженера-технолога в ТзОВ "Инк-Сервис", інженера по бурінню в ТзОВ "Буринженеринг" та інженера по бурінню у ТзОВ "ЗапСиббурнефть".

Відповідачі не висловлюють жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність.

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

Оскаржуване рішення вказує на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 документально підтвердженого загального і пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Водночас, виходячи із змісту такого рішення, відповідач 2 підтвердив наявність у позивача страхового стажу 25 років 27 днів і пільгового стажу 18 років 01 місяць 05 днів (а.с.27).

Також, у відзивах на позов представники відповідачів, обґрунтовуючи правомірність дій органу пенсійного фонду, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії та неврахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи, додатково вказали на "не підтвердження страхового стажу за періоди 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020 відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації" та на "відсутність у трудовій книжці даних про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначено відомостей про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо".

Попри це, вищеописані відповідачами мотивації відмови в не зарахуванні коментованих періодів роботи не визначені ГУ ПФУ в Хмельницькій області в оскаржуваному рішенні.

В спірному рішенні відповідач 2 вказує на те, що причинами незарахування періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу з 19.04.2007 по 18.04.2008, з 18.05.2008 по 16.04.2009, з 20.04.2009 по 12.02.2010, з 13.02.2010 по 16.04.2010, з 29.03.2011по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013, з 25.04.2013 по 07.04.2014, з 27.05.2014 по 04.09.2014, з 29.09.2014 по 02.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 07.06.2017 по 20.04.2017, з 23.05.2018 по 19.04.2019, з 29.05.2019 по 11.06.2020 є те, що організації, в яких працював позивач, знаходяться на території Російської Федерації, а до пільгового стажу з 10.07.2002 по 24.10.2002, оскільки наявна перерва у проведенні атестації робочого місця.

В контексті аргументів відповідача 2 про відсутність підстав для врахування до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №2, згаданих періодів роботи, що, поряд з іншим, слугувало причиною для прийняття органом пенсійного фонду рішення за №092850025031 від 07.03.2024, суд зважає на наступні мотиви.

Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Аналогічні положення закріплено в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.

Таким чином, в силу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи не менше 30 років (з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років) у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 регламентовано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Таким чином суд вважає помилковими доводи відповідачів про відсутність у позивача необхідного загального страхового стажу 30 років, оскільки такий стаж згідно оскаржуваного рішення становить 25 років 27 днів, що є достатнім (більше 25 років) з урахуванням умов призначення пільгової пенсії за Списком №2, визначених Законом №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020.

Як уже з'ясовано судом, відповідач 2 вказує на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 періоду роботи з 10.07.2002 по 24.10.2002, оскільки наявна перерва у проведенні атестації робочого місця, однак позивачем не оскаржується неврахування такого періоду до пільгового стажу.

З огляду на відсутність спору між позивачем та відповідачами в розрізі зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 10.07.2002 по 24.10.2002 на посаді бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ по шостому розряду Охтирської РІТС Івано-Франківської експлуатації, суд не надає оцінку мотивам такого незарахування.

Стосовно доводів відповідачів про неврахування до страхового та пільгового стажу за Списком №2 спірних періодів роботи через те, що організації, в яких працював позивач, знаходяться на території Російської Федерації і з огляду на відсутність доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації, то слід звернути увагу на наступне.

Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі по тексту також - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.

Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.

За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).

Згідно з частини 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 за №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також - Угода від 15 квітня 1994 року).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.

Також, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:

- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;

- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового/спеціального трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та Російської Федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Федерального закону Російської Федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону Російської Федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачами у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останніми доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.

Зокрема, як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Так, згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , останній, серед іншого працював:

- з 19.04.2007 по 18.04.2008 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;