ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" вересня 2024 р. справа № 300/5461/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення за №091630019880 від 09.05.2024 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання поновити виплату пенсії з 02.05.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Єрмоленко Лілія Володимирівна (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат, ОСОБА_2 ), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №091630019880 від 09.05.2024 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити з 02.05.2024 нарахування і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови при призначенні пенсії, з підстав не надання документів, які засвідчують не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1995 року отримувала пенсію за віком в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим (надалі по тексту також - АР Крим), з 2014 року ОСОБА_1 призупинено виплату такої пенсії. У 2022 році позивач виїхала з АР Крим до м. Івано-Франківськ, де 12.07.2022 отримала статус внутрішньо переміщеної особи (надалі по тексту також - ВПО). 02.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії. За результатами розгляду коментованої заяви ГУ ПФУ в Рівненській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення за №091630019880 від 09.05.2024 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення), яким відмовило позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності документів, які засвідчують не перебування ОСОБА_1 на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як одержувача пенсії.
Таке рішення ОСОБА_1 вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на таке. Пенсія ВПО відновлюється та виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за №1207-VII (надалі по тексту також - Закон №1207-VII) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Позивач вказує, що відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього Порядку, поданих громадянами України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 за №234 (надалі по тексту також - Порядок №234). Покликаючись на норми Порядку №234 ОСОБА_1 стверджує про те, що обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації покладається на органи Пенсійного фонду України. Чинним законодавством не передбачено обов'язку особи надавати органам пенсійного забезпечення документи про припинення виплати пенсії. Протиправність оскаржуваного рішення, позивач, серед іншого мотивує відсутністю такої підстави для відмови у поновленні виплати пенсії, як відсутність документів, які засвідчили б обставину не перебування особи на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як отримувача пенсії. З цих підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) (а.с.21).
Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив від 26.07.2024 за №0900-0903-8/41482 на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 31.07.2024 за вх.№22574/24 (а.с.27-50). Управління не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, необґрунтованість та вважає їх такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.
Представник відповідача 1, без покликання на конкретну норму, вказує, що Порядком №234 визначена обов'язкова умова для призначення пенсії ВПО, які виїхали з АР Крим. За доводами органу пенсійного забезпечення такою "обов'язковою умовою" є "…обов'язково надається довідка уповноваженого російського органу про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АР Крим та м. Севастополя, та особиста декларація про відсутність громадянства держави-окупанта. Передбачена заборона виплати пенсії громадянам з Криму, якщо ВПО, що раніше мешкала в Криму має громадянство Російської Федерації, отримує або отримувала пенсію російського пенсійного фонду, ПФ України не отримано від російського пенсійного фонду відомостей про виплату і припинення виплати пенсії, пенсійної справи ВПО…". В ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутні документи про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за місцем попереднього отримання пенсії.
Також на переконання представника відповідача 1, суттєвою підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що позивач до заяви від 02.05.2024 не надала заяву у довільній формі про відсутність громадянства Російської Федерації.
Додатково Управління зазначило, що після 24.02.2022 співпраця з органами пенсійного забезпечення Російської Федерації щодо здійснення запитів для одержання пенсійних справ чи інших документів не здійснюється. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області також скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.08.2024" і зареєстрований з відповідними доказами судом 06.08.2024 за вх.№23043/24 (а.с.52-58). Відповідач 2 не погоджується з аргументами ОСОБА_3 , викладеними у позовній заяві, з огляду на наступне.
За доводами представника ГУ ПФУ в Рівненській області, пунктом 9 Порядку №22-1 передбачено подання заяви в довільній формі про відсутність громадянства окупанта (для призначення пенсії громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як одержувач пенсії.
Відповідач 2 стверджує, що питання призначення (поновлення) пенсії особам, які перемістились з АР Крим та м. Севастополя буде вирішено після внесення змін до законодавства. З огляду на ненадання ОСОБА_1 документів, які засвідчують не перебування останньої на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як одержувача пенсії, то відсутні підстави для призначення (поновлення) позивачу пенсії, і з цих же підстав не підлягають до задоволення позовні вимоги.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 12.07.2022 є внутрішньо переміщеною особою, із зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.5). Вказана обставина визнається та не заперечується сторонами.
Згідно посвідчення № НОМЕР_2 від 29.01.1996, виданого в АР Крим, позивачу з 21.09.1995 призначено пенсію по віку (а.с.6).
Також Пенсійний фонд України 14.11.2002 видав ОСОБА_1 свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №148740206 (а.с.8).
Позивач 02.05.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, в графі "пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати" зазначила "призначалась в Криму". У коментованій заяві ОСОБА_1 прописом здійснила запис "отримувала пенсію в Криму по грудень 2023. В даний час не отримую" (а.с.33-34).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 23.05.2024 за №0900-0209-8/29964, надіслало позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.05.2024 за №091630019880, прийняте ГУ ПФУ в Рівненській області за принципом екстериторіальності (а.с.9-10). Підставою відмови слугувала відсутність документів, які б засвідчили не перебування ОСОБА_1 на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації, як одержувача пенсії.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву також зазначив, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувало не надання позивачем заяви у довільній формі про відсутність громадянства Російської Федерації.
В даному випадку, при встановлені обставин у справі, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить такої мотивації його прийняття.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.05.2024 за №091630019880 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області поновити з 02.05.2024 нарахування і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.09.1995 призначено пенсію по віку, така обставила засвідчується посвідченням № НОМЕР_2 від 29.01.1996, виданого в АР Крим (а.с.6).
Згідно правового регулювання встановленого пунктом 14-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.
Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).
За змістом пункту 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 за №234.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 та триває по теперішній час.
Приписами статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ (надалі по тексту також Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15.04.2014 (надалі по тексту також Закон №1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Як визначено статтею 1 Закону №1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Згідно частини 2 статті 1 Закону №1207-VII датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Нормами статті 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання в повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (надалі по тексту також - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
За визначенням, що міститься у часті 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Керуючись статтею 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII встановлюють, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Як не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується тимчасовим посвідченням про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи що тимчасово проживає на території від 12.07.2022 за №39826 (а.с.5), пенсія їй призначена з 21.09.1995 року за місцем фактичного проживання у АР Крим (а.с.6).
Згідно частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені у частині 1 статті 49 Закону № 1058-IV, а саме: виплата пенсії припиняється, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Як підтверджено матеріалами справи, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №091630019880 від 09.05.2024 не містить посилань про наявність підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV щодо позивача. Не надано таких підстав відповідачем і до суду.
За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що не поновлюючи позивачу пенсію, за відсутності передбачених законами України підстав для її припинення, відповідачами порушено право останньої на її отримання.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 за №637 (надалі по тексту також - Постанова №637), призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 за №365 (надалі по тексту також - Постанова №365).
Згідно з пунктом 5 Постанови №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Відповідно до пункту 15 Постанови №365 орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.
Отже, норами чинного законодавства встановлено окремий порядок призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Як уже з'ясовано вище по тексту судового рішення, обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів Російської Федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Водночас, з відомих причин ні для органу пенсійного фонду України, ні для позивача на теперішній момент не є можливим отримання будь-якої інформації чи документів, в тому числі таких, які засвідчують не перебування позивача на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувача пенсії.
Колегії суддів Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №308/3864/17, зазначила, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
У відзиві на позов відповідач 1 зазначає наступне: "…Порядком визначена обов'язкова умова: для призначення пенсії внутрішньо переміщеним особам, що виїхали з території Криму, обов'язково надається довідка уповноваженого російського органу про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АР Крим та м. Севастополя, та особиста декларація про відсутність громадянства держави-окупанта. Передбачена заборона виплати пенсій громадянам з Криму, якщо: ВПО, що раніше мешкала в Криму, має громадянство Російської Федерації; ВПО, що раніше мешкала в Криму, отримує або отримувала пенсію в російського пенсійного фонду; Пенсійним фондом України не отримано від російського пенсійного фонд відомостей про виплату і припинення виплати пенсії ВПО; Пенсійним фондом України не отримано від російського пенсійного фонду пенсійної справи ВПО...", посилаючись на Порядок №234 (зворотній бік а.с.28).
Суд звертає увагу, що Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 за №234, не містить таких вимог.
Щодо доводів Управління, зазначених у відзиві на позов, про те, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії не надала заяву в довільній формі про відсутність громадянства держави окупанта, передбачену пунктом 2.8 Порядку №22-1, суд зазначає наступне.
Оскаржуване рішення не містить такої мотивації відмови у призначенні позивачу пенсії по віку.
Варто відзначити, що у досліджуваному випадку має місце саме "поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі", а не "поновлення/призначення громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя".
В свою чергу, підпунктом 9, який не в ходить до переліку підпунктів 1-4, пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції Постанови Пенсійного фонду України №33-1 від 25.11.2021) до заяви про призначення пенсії за віком, поряд з іншим, додаються "заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії".
При цьому, відповідно до пункту 2.8 Розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції Постанови Пенсійного фонду України №33-1 від 25.11.2021) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234, особи подають територіальному органу заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Натомість, у даній справі, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та 12.07.2022 проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5), що не заперечується учасниками справи.
Суд, зауважує, що позивач надала суду, зокрема свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування 1487404206, яке видане 14.11.2002 року Пенсійним фондом України.
Відтак, посилання відповідача на необхідність витребування пенсійної справи позивача у органів Російської Федерації для поновлення їй пенсії є безпідставним.
Незважаючи на сформований висновок в цій частині фактичних обставин і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Таких даних, як зазначено вище по тексту рішення, суд, станом на дату прийняття рішення, не встановив.
У суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 в період з 2014 року по 2024 рік набула за відповідними правилами громадянство держави-агресора Російської Федерації, та у встановленому порядку, станом на 02.05.2024 (день подання заяви до відповідача), не припинила правовий статус громадянина такої держави, а також отримання від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації певного виду пенсії та не відмовилася у встановленому порядку від її отримання.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Управління так і суд.
Як вже з'ясовано судом вище по тесту судового рішення, пенсії внутрішньо переміщеним особам поновлюються на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Нормативно правовим регулюванням, встановленим Законом №1706-VII та Порядком №365, не передбачена необхідність надання документів про отримання чи припинення отримання пенсійних виплат в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації чи отримання паперової справи з тимчасово окупованої території для призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Виходячи із послідовного аналізу наведеного нормативно-правового регулювання та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №091630019880 від 09.05.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 поновити ОСОБА_1 , виплату пенсію по віку з дня звернення із заявою про поновлення, тобто з 02.05.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 45 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (стаття 46 Закону №1058-IV).
З огляду на вказане, позивач має право на поновлення пенсії за віком з 02.05.2024, тобто з дня звернення із заявою про таке поновлення.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахувала наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , поданої до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Отже, саме ГУ ПФУ у Рівненській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про поновлення пенсії, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 вчинити відповідний обсяг дій та прийняти рішення, враховуючи те, що ОСОБА_1 хоч і подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивача, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
В такому випадку, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем 2 прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.05.2024.
Зважаючи на коментовані вище висновки, позов належить задовольнити частково.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI звільнена від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю II групи. Відтак, судові витрати не розподіляються.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.05.2024 за №091630019880 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити з 02.05.2024 ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ); місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;
представник позивача - Єрмоленко Лілія Володимирівна (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001057 від 27.03.2015), АДРЕСА_4 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21084076), вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33004.
Суддя Чуприна О.В.