Справа № 539/2842/24
Провадження № 2/539/1001/2024
19 вересня 2024 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
у складі: головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
за участі секретаря - Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
12 липня 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531)(далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач 1) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить суд:
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за Кредитним договором №201114-001 від 14 листопада 2020 року за період із 14 листопада 2020 року до 20 березня 2024 року у сумі 63 700 (шістдесят три тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) суму сплаченої позивачем правничої допомоги за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді відповідно до акту №3 від 04 січня 2024 року до договору №25-01/23 від 25 січня 2023 року у сумі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що між ним та відповідачем 1 14 листопада 2020 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач 1 отримав від позивача грошові кошти у сумі 40 000,00 грн та зобов'язався їх повернути, сплативши одноразову комісію, та відсотки рівними частинами щомісячними платежами протягом року.
Умови укладеного кредитного договору позивач виконав, перерахувавши на рахунок - позивача суму, указану у кредитному договорі, але відповідач 1 не виконав свою частину договору - не перераховував вчасно щомісячні платежі, унаслідок чого виникла заборгованість. Звернення позивача з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором відповідач 1 ігнорував, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідачі до суду відзивів на позовну заяву, а також інших документів, які підтверджують їх позицію, не надіслали.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду цієї справи без його участі, а також не заперечував проти винесення заочного рішення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 29 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 29 серпня 2024 року.
Розгляд справи відкладався на 19 вересня 2024 року.
Ухвалою від 19 вересня 2024 року суд постановив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідачі, повідомлені належним чином, не з'явилися у судове засідання, не надали відзивів на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» - є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є: 64.92 - інші види кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.60).
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії НОМЕР_3 , виданим 10 лютого 2021 року Національним банком України (а.с.59).
14 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (позивачем) та ОСОБА_1 (відповідачем 1) укладено Кредитний договір № 201114-001 (далі - кредитний договір) (а.с.17-19), відповідно до якого відповідач 1 отримав від позивача кредит у сумі 40 000,00 грн., сума одноразової комісії - 2 360,00 грн, відсоткова ставка в місяць, від початкової суми кредиту - 5,9 %, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 76,7%. Загальна плата за користування кредитом - 30 680,00 грн, загальна вартість кредиту - 70 680,00 грн. Строк дії договору - до 14 листопада 2021 року.
Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору позичальник (відповідач 1) зобов'язаний повернути кредит та сплатити за його користування
Свою згоду на укладення кредитного договору на вказаних вище умовах, а також паспорт кредитного продукту «12 місяців» (а.с.18-19) відповідач 1 висловив шляхом накладення особистого підпису (а.с.17).
Відповідно до умов кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань боржником (відповідачем 1) між позивачем та ОСОБА_2 (відповідач 2) було укладено договір поруки № 201114-01 (а.с.19), за умовами якого відповідач 2 забезпечує виконання зобов'язань відповідача 1 в межах суми наданого кредиту.
На виконання умов кредитного договору позивач перерахував відповідачу 1 суму кредиту. Проте відповідач 2 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, сплативши тільки 2 (два) платежі із 12 (дванадцяти) необхідних - 14 грудня 2020 року та 25 січня 2021 року, що підтверджується розрахунком кредитної заборгованості (а.с.36).
Таким чином, станом на 20 березня 2024 року залишок заборгованості за кредитним договором становив 63 700,00 грн (а.с.36).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням відповідачем 1 зобов'язань за укладеним ним кредитним договором.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачами, які не сплачували заборгованість за кредитним договором позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача слід задовольнити з огляду на таке.
Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що Відповідач 1 не виконує умови укладеного ним кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути у судовому порядку.
Відповідачі не надали суду відзивів на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у відповідача 1 заборгованості за кредитним договором, не висловили.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Юридична особа, яка укладала кредитний договір з відповідачем 1 та договір поруки із відповідачем 2, є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво.
Відповідачем 1 здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача 1 укладення договору було б неможливе.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача 1 від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачі - не надавши своєї позиції, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5533 від 09 травня 2024 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє в частині вимог до відповідача 1, судовий збір стягується із відповідача 1.
Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Згідно з частинами 2, 3, статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об'єм та характер наданих послуг, їх складність, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України. Вказана сума на думку суду є об'єктивно обґрунтованою, доказів протилежного сторонами до справи не надано.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за Кредитним договором №201114-001 від 14 листопада 2020 року за період із 14 листопада 2020 року до 20 березня 2024 року у сумі 63 700 (шістдесят три тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) суму сплаченої позивачем правничої допомоги за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді відповідно до акту №3 від 04 січня 2024 року до договору №25-01/23 від 25 січня 2023 року у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитсервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок № 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст заочного рішення складено та підписано 23 вересня 2024 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва