КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1925/24
Провадження № 2/552/1717/24
18.09.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Біжко Т.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання, здійснення догляду батьком неповнолітньої дитини,-
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання, здійснення догляду батьком неповнолітньої дитини.
У позовній заяві позивач посилався на те, що 12.07.2001 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.12.2021 року шлюб було розірвано. У шлюбі у сторін народилась ОСОБА_4 Вказував, що з травня 2021 року по теперішній час позивач самостійно на постійній основі піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_5 . Позивач постійно вживає всіх необхідних заходів, щоб донька не відчувала матеріальних потреб, створює належні соціальні умови, сприяє збереженню фізичного стану дитини, виявляє інтерес до психологічного стану доньки. Посилався на те, що характеристика ОСОБА_4 свідчить, що вихованням дитини займається її батько, який приймає активну участь у житті дитини, перевіряє та допомагає виконувати домашні завдання. Аналогічно і утриманням доньки повністю забезпечує заявник.Встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років в позовному провадження позивачем залежить виникнення права останнього передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Просив суд встановити факт самостійного виховання, здійснення догляду батьком ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 років.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 03.04.2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
15.05.2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Просила суд встановити факт самостійного виховання та утримання, здійснення догляду батьком ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 років.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату та місце розгляду справи.
Третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради свого представника у судове засідання не направили, попередньо надали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 та центру комплектування свого представника у судове засідання не направили, були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 липня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 12.07.2001 року./а.с.13/
Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с.16/
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.12.2021 року, справа №552/6178/21, шлюб зареєстрований 12.07.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Полтави, актовий запис №73, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано./а.с.14-15/
Із характеристики ОСОБА_4 , 2009 року народження, учениці 9 класу гімназії №18 Полтавської міської ради, вбачається, що вихованням доньки займається тато. Приймає активну участь у житті дитини, систематично відвідує батьківські збору, забирає зі школи під час повітряної тривоги, перевіряє і допомагає виконувати домашні завдання./а.с.23/
Із характеристики виданої ПП «Бель» від 29.01.2024 року №29012024-1 на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що позивач обіймає посаду територіального менеджера з 01.06.2007 року. За гарне виконання посадових обов'язків та відповідальність неодноразово був номінований на внутрішні винагороди підприємства за програмами матеріальної і нематеріальної мотивації. Дисциплінарних попереджень на адресу ОСОБА_1 не зафіксовано. Працівник зарекомендував себе як високопрофесійний, відповідальний та чуйний співробітник. /а.с.24/
Згідно довідки КП «ЖЕО №2» ПМР за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ../а.с.25/
Із характеристики ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_7 з 01.09.2023 року й по теперішній час відвідує раз на тиждень індивідуальні заняття з української мови. Про додаткові заняття дівчини домовлявся батько. Як учитель ОСОБА_8 постійно спілкувалася з батьком, який цікавився успіхами своєї дитини. Матір дівчини вона ніколи не бачила і навіть по телефону не спілкувалася./а.с.39/
Згідно інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_9 перетнула державний кордон України 10.02.2022 року, напрям - виїзд, інформації про в'їзд після даної дати немає./а.с.49/
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суду пояснили, що ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню дочку.
Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно ч.6 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Суд відзначає, що батьки мають рівні обов'язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.
Проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини, а проживання дитини з батьком не звільняє матір від її обов'язку виховувати та утримувати дитину.
За не виконання, чи неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Отже, встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов'язків.
Оскільки ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав щодо своєї доньки - ОСОБА_4 , а тому зобов'язана виконувати обов'язки, які покладаються на неї, як на матір, вимогами законодавства України, зокрема ст. 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує доньку.
Посилання позивача на той факт, що відповідач проживає за межами території України, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний факт не звільняє ОСОБА_3 , як матір неповнолітньої ОСОБА_4 від обов'язку виховання та утримання її доньки.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову в їх задоволенні в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання, здійснення догляду батьком неповнолітньої дитини відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ;
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;
третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. М.Бірюзова,1/2, кім. 5.
Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2024 року.
Суддя Т.В.Шаповал