Справа № 372/2816/24
Провадження № 2-1509/24
20 вересня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Яворської М.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Соколенко С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради Обухівського району Київської області, третя особа: ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, -
До Обухівського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про визначення місця проживання дитини та встановлення факту перебування дитини на утриманні батька. В позові вказував, що з 25 серпня 2017 року по 13 жовтня 2022 року він з ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який було розірвано 13 жовтня 2022 року за рішенням Обухівського районного суду Київської області. В шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу вони з дружиною проживають окремо. Дружина виїхала в невідомому напрямку, а їх спільна дитина залишилась проживати з батьком.
З цього часу, самостійно виховує свою доньку та вона повністю знаходиться на його утриманні. При цьому, ОСОБА_4 участі у вихованні та забезпеченні доньки не приймає, не цікавиться її успіхами у навчанні, її духовним та фізичним розвитком.
За їх з донькою місцем проживання в АДРЕСА_1 , ним було створено всі умови для проживання та розвитку дитини. Всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності, лікування їх доньки, завжди вирішує саме він та відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності.
На даний час почали виникати питання підтвердження проживання та перебування дитини на утриманні батька, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом та просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
24.05.2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
21.06.2024 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити в підстав викладених в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Посилався на те, що в 2022 році шлюб між позивачем та третьою особою розірвано на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області. Малолітня ОСОБА_5 , проживає з батьком з 2022 року. Мати дитини ОСОБА_4 після розлучення виїхала в невідомому напрямку, а їх спільна дитина проживає з батьком. ОСОБА_1 постійно займається дитиною, водить її в навчальний заклад, гуртки та турбується про стан здоров'я. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Органу опіки та піклування Української місткої ради Обухівського району Київської області в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у висновку.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, належно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До суду надіслала заяву в якій вказує, що не заперечує проти задоволення позову. Просила здійснювати розгляд справи у її відсутність.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідка, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 показали, що підтримують з позивачем дружні стосунки. Він проживає разом з донькою, виховує її самостійно, піклується про неї. Мати дитини з ними не проживає, не цікавиться життям дитини.
Судом встановлено, що в період з 25 серпня 2017 року по 13 жовтня 2022 року він з ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який було розірвано 13 жовтня 2022 року за рішенням Обухівського районного суду Київської області.
В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження.
Згідно довідок від 28.10.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 25.10.2023 виданої Головою правління ОСББ «Будівельників-14» позивач ОСОБА_1 , проживає разом з донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Української міської ради про доцільність визначення місця проживання дитини № 249 від 30.07.2024 року затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , з батьком - громадянином України ОСОБА_1 .
Згідно довідок виданих Центром розвитку «Смайлик» та Центром розвитку дитини «Ikids club» Салогуб Маргарита навчається в центрі розвитку у групі підготовки до шкоди щоденно відвідує хореографічні заняття. Регулярно відвідує заняття у закладі. Батько дитини спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям дитини. За весь період матір Маргарити жодного разу не бачили.
Статтею п'ятою Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Згідно ч. 2 ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них діти залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про них, їх вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Обидві сторони мають постійні місця проживання та роботи, офіційні джерела доходу, позитивно характеризуються, мають міцні соціальні зв'язки.
За таких обставин, з матеріалів справи вбачається майже однакове становище матері та батька щодо дотримання умов для визначення місця проживання дітей.
Поряд із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази чинення матір'ю дитини перешкод участі батька у вихованні дітей або інших порушень прав позивача в частині проживання із дітьми. Під час судового розгляду позивач не спромігся належно обґрунтувати відповідні позовні вимоги, не навів аргументів щодо наявності спору між батьками щодо місця проживання дитини, не зміг повідомити суду відомості про конкретизовані обставини порушення його прав.
Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно од цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що під час розгляду справи позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності порушень його прав чи законних інтересів щодо визначення місця проживання дитини, які б підлягали судовому захисту, тому розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком не підлягають задоволенню за безпідставністю.
Щодо вимоги позивача про встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, то суд повідомляє наступне. Вказана позовна вимога є похідною від первісної вимоги про визначення місця проживання дитини, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст.ст. 84, 141, 150, 153, 155, 160, 161 СК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Української міської ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини та встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, третя особа ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2024 року.
Суддя: О.Б. Тиханський