Справа № 372/92/24
Провадження № 2-681/24
09 вересня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
Приватне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - позивач, ПрАТ «Обухівське») звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), у якому просить стягнути з відповідача виплачені на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 40 000 грн., що складаються з виплачених позивачем коштів в сумі 30 000 грн. та штрафу в сумі 10 000 грн. та судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 06.04.2016 року укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 214, відповідно до якого сторони зобов'язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_2 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов'язання за попереднім договором оренди земельної ділянки виплатив позивачу грошові кошти в сумі 30 000 грн. за попереднім договором № 214, а саме 10 000 грн. за 2016 рік, 10 000 грн. за 2017 рік та 10 000 грн. за 2018 рік.
У 2022 році позивач виявив, що відповідач набула право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача, однак в порушення умов попереднього договору передала земельну ділянку в оренду іншому суб'єкту господарювання, чим порушила умови попереднього договору, а тому позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 10.07.2024 року подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вислухавши думку представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.
Як установлено судом, 06.04.2016 року між ПрАТ «Обухівське» та ОСОБА_2 укладено попередній договір оренди земельної ділянок № 214, відповідно до пункту 1 яких сторони зобов'язалися укласти договір оренди земельної ділянки після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 2 договорів майбутній орендар ПАТ «Обухівське» до дати укладення основного договору зобов'язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України.
Майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов'язаний протягом п'яти днів надати майбутньому орендарю оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею (пункт 4 договору).
Згідно з п. 9 договорів в разі порушення однією зі сторін обов'язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п'яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень.
Пунктом 11 договорів передбачено, що у разі порушення майбутнім орендодавцем обов'язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов'язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.
Після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов'язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору (п. 15 договору).
У пункті 16 договорів погоджено, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і припиняє дію з моменту укладення сторонами основного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов попереднього договору позивач фактично сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 8050 (без податку 10 000 грн.) грн. за 2016 рік, 8050 грн. (без податку 10 000 грн.) за 2017 рік, 8050 грн. (без податку 10 000 грн.) за 2018 рік.
Встановлено, що 11.09.2019 року між відповідачем, як орендодавцем, та ТОВ «Роза-Л», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за яким відповідач передала у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 3,6180 га, кадастровий номер 3223186600:04:008:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років, а у подальшому підписала додаткову угоду від 19.02.2021 року, якою передала земельну ділянку на 17 років.
07.05.2019 року ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області № 10-2844/15-19-сг від 07.05.2019 року набула у власність земельну ділянку площею 3,6180 га, кадастровий номер 3223186600:04:008:0029.
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав 04.06.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,6180 га, кадастровий номер 3223186600:04:008:0029 і 04.06.2019 року право оренди цією земельної ділянки ТОВ «Роза-Л».
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 2 статті 635 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина 3 статті 635 ЦК України).
Як слідує з умов укладених між сторонами попередніх договорів, сторони зобов'язалися укласти договори оренди земельних ділянок не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем, як майбутнім орендодавцем, документів, які підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку.
До того ж, у пункті 15 попереднього договору передбачено, що після підписання попереднього договору майбутній орендодавець зобов'язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору.
Водночас, після набуття відповідачем права власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру Київської області від 07.05.2019 року № 10-2844/15-19-сг на земельну ділянку площею 3,6180 га, кадастровий номер 3223186600:04:008:0029, відповідач уклала з ТОВ «Роза-Л» договір оренди земельної ділянки від 07.05.2019 року та додаткову угоду до нього від 14.01.2021 року зі строком оренди в 17 років з орендною платою 5 000 грн.
Таким чином, відповідачем порушені пункти 1, 4 попереднього договору щодо надання позивачу протягом п'яти днів після виникнення права власності на земельну ділянку оригіналу та копії документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а також щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично отримала від позивача на виконання умов попереднього договору оренди грошові кошти у розмірі 8050 грн. за 2016 рік, 8050 грн. за 2017 рік, 8050 грн. за 2018 рік
Натомість, у пункті 11 попередніх договорів сторонами погоджено, що в разі порушення майбутнім орендодавцем обов'язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов'язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.
Оскільки внаслідок порушення відповідачем умов попередніх договорів основні договори оренди земельних ділянок між сторонами не були укладені, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу фактично сплачених на користь відповідача грошових коштів у сумі 24 150 грн.
Разом із цим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. неустойки на підставі п. 9 попередніх договорів, суд зауважує наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У частині третій статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За змістом статті 3 ЦК України цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Як установлено в пункті 9 попереднього договору, у разі порушення майбутнім орендодавцем обов'язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю протягом 5 (п'яти) календарних днів штраф у розмірі 10 000 грн.
Водночас, за наведених у справі обставин, зважаючи на майновий стан обох сторін, обсяг відповідальності відповідача вбачається невиправдано обтяжливим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
До того ж, розмір сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за попереднім договором складає 24 150 грн., а розмір пред'явленої до стягнення з відповідача неустойки у розмірі 10 000 грн.
З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, ураховуючи майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %, у зв'язку з чим до стягнення підлягає неустойка в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зауважує таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано докази, що підтверджують подію, з настанням якої позивач довідався про порушення своїх прав, а саме, - клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12016110230001223 від 02.09.2016 року.
Таким чином, позивачу стало відомо про порушення відповідачем умов попереднього договору в грудні 2022 року в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016 року. У цьому випадку терміном спливу загальної позовної давності у три роки, встановленої ч. 1 ст. 257 ЦК України, є грудень 2025 року, отже відсутні підстави для застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 955 грн. 97 коп., а саме пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 56, 57, 77, 80, 81, 197, 200, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 16, 252, 611, 635, 638, 797 ЦК України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» 24 150 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп. грошової винагороди та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судовий збір у розмірі 1 955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Обухівське», - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Т.Г. Сташків