Справа № 368/986/24
2/368/614/24
Рішення
Іменем України
"19" вересня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Варлам Є.Р.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач просить суд розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що 27.07.2018 року зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 11.02.2017 року складено відповідний актовий запис № 79, обґрунтовуючи позов наступним.
27 липня 2018 року, він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 27.07.2018 року складено відповідний актовий запис № 79.
Від шлюбу вони мають доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, не зважаючи на народження дитини, протягом останнього часу стосунки між ними розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага один до одного, стали частими сварки.
Шлюбні відносини між ними фактично припинені з початку 2024 року. Зараз кожен з них живе своїм життям та своїми інтересами, незважаючи на те, що вони проживають у одному будинку.
Фактично сім'я припинила своє існування.
Подальше спільне життя його і відповідача як подружжя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, так як наше спільне життя не склалося, між ними наразі відсутнє почуття та кохання один до одного. У зв'язку із цим він вважає, що примирення між ним та відповідачем неможливе.
Крім того, сама відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу.
Спору щодо місця проживання доньки у них не має, оскільки остання проживає як зі ним, так із відповідачем.
Шлюб вони розривають вперше.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечували про задоволення позову про розірвання шлюбу, так як позивач не хоче примирятися, а тому насильно милим не будеш.
Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 27 липня 2018 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що було зроблено актовий запис під № 79.
Сторони мають одну малолітню дитину:
? ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області, про що 23.03.2023 року складено відповідний актовий запис № 35.
Спільне життя позивача з відповідачем не склалося. Проживши разом з'ясувалося, що сторони мають різні моральні цінності і принципи, мають різноспрямовані характери і погляди на шлюб та сім'ю. Це призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу відповідачу залишити прізвище ОСОБА_6 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп: НОМЕР_3 ), що 27.07.2018 року зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 27.07.2018 року складено відповідний актовий запис № 79.
Відповідач - ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_6 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.09.2024 р.
Суддя І.І. Шевченко