Справа №766/21202/18
Пров. №2/766/2290/24
19 вересня 2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 26.10.2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики від 20.12.2016 року у розмірі 702 тис. грн, проценти за користування позикою в розмірі 188145,60 грн., штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 1123200,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що 20.12.2016 року ОСОБА_2 отримала від нього в борг грошові кошти в розмірі 25 тис. доларів США, строком повернення до 20.06.2017 року, а у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% від суми позики щомісячно. Про отримання грошових коштів ОСОБА_2 складено розписку. Відповідачкою грошові кошти не повернуто.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду за суттю.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 766/1232/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, що перебуває в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.11.2021 року поновлено провадження у справі, продовжено судове провадження призначено судовий розгляд.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
З 12.06.2023 р. по 14.07.2023 р. визначений за цією справою головуючий перебувала у щорічній відпустці, перший робочий день після відпустки 17.07.2023 р.
Після відновлення роботи суду, виходу головуючого з відпустки та проведення інвентаризації, призначено розгляд справи.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував. До заяви додано оригінал розписки від 20.12.2016 року.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавала.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики №б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 25 тис. доларів США, строком до 20.06.2017 року, в разі не повернення зобов'язалась сплатити 10% в місяць за кожен місяць прострочення. Факт отримання грошових коштів підтверджено розпискою.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносинами, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Позивач у позовній заяві просив суд стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики від 20.12.2016 року у розмірі 702000,00 грн., що є перерахунком суми, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом долару США на день платежу.
Разом з тим, у постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 05.02.2020 року по справі № 750/2000/18 (провадження № 61-38514св18).
Стягнення боргу за договором позики здійснюється у валюті позики, про що 16.01.2019 року Великою Палатою Верховного Суду зроблено відповідний правовий висновок у справі №464/3790/16-ц.
Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у доларах США без визначення еквівалента суми боргу в національній валюті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики від 20.12.2016 року в розмірі 25000,00 доларів США.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування позикою у розмірі 188145,60 грн. з розрахунку рівня облікової ставки НБУ за період 28.10.2016 р. по 08.10.2018 року суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Враховуючи, що частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому зазначена норма права та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини 1 статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню - буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, варто мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалася.
Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Враховуючи викладене, задоволенню не підлягають вимоги про стягнення процентів за користування позикою.
Щодо стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що умовами договору позики від 20.12.2016 року визначено, що у разі порушення виконання зобов'язань відповідачка повинна сплатити 10% в місяць за кожен день прострочення.
Враховуючи, що позивачем здійснено розрахунок із врахуванням конвертації валюти зобов'язання долари до курсу гривні, суд дійшов про помилковість вказаного розрахунку та проводить власний, за яким:
Сума процентів, які відповідачка зобов'язана сплатити позивачу становить 10% в місяць за кожен день прострочення, тобто, проценти за період з 21.06.2017 року по 26.10.2018 року (визначений період у позовній заяві) складають 45 тис. доларів США, розрахованих по місячно за формулою: сума боргу 25 тис. доларів США*10% (за кожен місяць окремо).
Враховуючи вищевикладене, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню 25 тис. доларів США борг за договором позики №б/н від 20.12.2016 р., 40 тис. доларів США проценти за неналежне виконання зобов'язань.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача 8810,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 541, 543, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 81, 141, 258, 259, 280-283, 393 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 20.12.2016 року в сумі 25 тис. доларів США, проценти за не належне виконання зобов'язань в розмірі 40 тис. доларів США, що разом становить 65 тис. доларів США (шістдесят п'ять тисяч доларів США).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.).
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. В. Ус