Справа № 357/9214/24
1-кп/357/895/24
20.09.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Бориспільської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112100000012 від 07.02.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Борисполя Київської області, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.384 КК України, -
1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
30.07.2019 прокурором до Бориспільського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 412019110100001026 від 14.06.2019 про висунення обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу(розбій), поєднаний з проникненням у житло. Так, 14.06.2019 ОСОБА_5 , знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_4 та її цивільного чоловіка ОСОБА_6 а саме за адресою: АДРЕСА_2 , заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження, після чого заволодів належним йому телевізором та двома мобільними телефонами.
Під час досудового розслідування, 14.06.2019 в період часу з 18:10 до 19:30 слідчим 2-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 було ознайомлено ОСОБА_4 із правами та обов'язками свідка, а також була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, після чого останню було допитано в якості свідка, про що складено протокол допиту.
Відповідно до даних протоколу допиту, ОСОБА_4 надала правдиві показання про те, що 14.06.2019, близько 11 години, вона разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 знаходились за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , куди прийшов раніше знайомий ОСОБА_5 . Так, знаходячись в приміщенні будинку, у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стався конфлікт, в ході якого останній наніс декілька ударів рукою з область голови. Після чого, ОСОБА_5 , знаходячись в будинку, схопив два мобільні телефони, які поклав до себе в кишеню. Далі, ОСОБА_6 вибіг з будинку у двір, а ОСОБА_5 , взявши до рук телевізор, також вийшов у подвір'я будинку. Знаходячись в подвір'ї, ОСОБА_5 схопив до рук шматок арматури, яка знаходилась в клумбі, та наблизившись до ОСОБА_6 наніс один удар зазначеним предметом в область лобної кістки.
Під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 30.01.2024 ОСОБА_4 з'явилась за судовим викликом у судове засідання для дачі показань як свідок.
Перед початком допиту свідка ОСОБА_4 попереджено головуючим суддею у кримінальному провадженні ОСОБА_8 відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 352 КПК України, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведена до присяги, відповідно якої ОСОБА_4 присягнула говорити суду правду і лише правду.
Незважаючи на відомі свідку ОСОБА_4 правдиві обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_6 , які вона повідомила під час проведення допиту 14.06.2019 у останньої, з невстановлених досудовим розслідуванням причин, виник протиправний намір дати суду завідомо неправдиві показання.
Так, ОСОБА_4 , знаходячись 30.01.2024 в залі судових засідань №8 Білоцерківського міськрайонного суду, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій протиправний намір щодо дачі колегії суддів у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 неправдивих показань, умисно надала суду як свідок наступні завідомо неправдиві показання про обставини кримінального правопорушення, вчиненого щодо ОСОБА_11 .M 14.06.2019 ОСОБА_5 :
- про те, що ОСОБА_5 умисно не наносив ОСОБА_12 будь-яких тілесних ушкоджень, у тому числі металевим прутом (арматурою);
- про те, що два мобільних телефони ОСОБА_6 добровільно віддав ОСОБА_5 ,, крім цього добровільно віддав наявний йому телевізор.
За наведених обставин ОСОБА_4 в судовому засіданні ввела суд в оману щодо дійсних відомих їй обставин вчинення ОСОБА_5 щодо ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.384 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме як надання завідомо неправдивих показань свідка (введення в оману суду).
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення нею інкримінованого кримінального проступку, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.
2.2. Обсяг доказів.
Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз'яснено обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав уважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачена ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.
2.3. Показання обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.
2.4. Дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, в тому числі щодо процесуальних витрат та речових доказів, документів сторони захисту.
До матеріалів судового провадження надано документи, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанову про визнання речових доказів та визначення їх місця зберігання від 14.06.2024, постанову про визнання речових доказів та визначення їх місця зберігання від 17.06.2024, вимогу про судимості ОСОБА_4 , довідки КНП «ББЛІЛ» та КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», довідку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ».
3.Кваліфікація дій обвинуваченої судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, в тому числі щодо речових доказів та процесуальних витрат, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, а саме у наданні завідомо неправдивих показань свідка (введення в оману суду).
4. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння скоєно обвинуваченою, а тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання за ч.1 ст. 384 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку прокурора.
5.2. Висновки суду щодо покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України, фактичні обставини кримінального правопорушення, тяжкість заподіяних наслідків, особу винної, яка має постійне місце проживання, характеристика за місцем проживання відсутня, непрацевлаштована, незаміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує, що вказує на її осудність, раніше не судима, її ставлення до вчиненого, обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання у межах санкції ч.1 ст. 384 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
6. Цивільний позов не заявлено.
7. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої запобіжний захід не обирався.
Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.384 КК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.384 КК України, та призначити покарання у виді у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.
Згідно з пп. 1, 2, 3 ч. 2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
?періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
?оптичний диск з написом «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області», де знаходяться аудіо- та відеофайли судового засідання від 30.01.2024, під час якого відбувався розгляд обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження № 12019110100001026 від 14.06.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 , а також допит ОСОБА_4 , який відповідно до постанови про визнання речових доказів та визначення їх місця зберігання від 14.06.2024 зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
?копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , яка відповідно до постанови про визнання речових доказів та визначення їх місця зберігання від 17.06.2024, зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1