Єдиний унікальний номер №943/1573/24
Провадження №3/943/725/2024
20 вересня 2024 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, місце праці не встановлено, жителя АДРЕСА_1
за ст.ст. 126 ч.5, 130 ч. 2 КУпАП -
встановив :
З протоколу серії ААД № 822844 від 07.07.2024 року, вбачається, що 07.07.2024 року о 10.26 год в м. Буськ по вул. Львівська, 40а, Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки Чері, н/з НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року. Відповідальність за дане порушення передбачена ст. 126 ч.5 КУпАП.
Окрім цього, згідно протоколу серії ААД № 822880 від 07.07.2024 року, вбачається, що 07.07.2024 року о 10.26 год в м. Буськ по вул. Львівська, 40а, Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки Чері, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), повторно протягом року. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки та в медичному закладі відмовився під відеокамеру, чим вчинив адміністративне порушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП.
Постановою судді Буського районного суду від 20.09.2024 року дані адмінматеріали об'єднані в одне провадження.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за вказаним у протоколі місцем його проживання.
Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.
До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_2 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 2 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.
Згідно ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено покарання за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із інформації ВП №2, ОСОБА_2 згідно постанови поліцейського ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області № ЕНА № 2536613 від 04.07.2024 року притягався до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, штраф 20400 грн.
Також відносно ОСОБА_2 суддею Буського районного суду винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, яка не оскаржувалася та набрала законної сили.
Крім того, вина ОСОБА_2 у скоєні даного адміністративного правопорушення за ст. 126 ч.5 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортами поліцейського, інформацією ВП №2 щодо ОСОБА_2 , довідкою ВП №2 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 126 ч.4 КУпАп, копією постанови Буського районного суду від 14.06.2024 року про притягнення до адмінвідповідаьності за ст. 130 ч.1, якою водія позбавлено права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
Таким чином, докази, здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, повторно протягом року, сумніву у їх достовірності, законності та належності не має.
Окрім того, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч.2 ст. 130 КУпАП передбачено покарання за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії постанови Буського районного суду від 14.06.2024 року, ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (справа № 943/1043/24).
Тому дії водія ОСОБА_2 правильно кваліфіковані, як за повторне вчинення порушення протягом року, за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП будь-який відеозапис (до того ж зафіксований не в автоматичному режимі) на якому є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Перевіривши матеріали справи за ч. 2 ст. 130 КУпАП, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння відмовився, що підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними протоколу про адміністративне порушення, де викладена фабула вчиненого правопорушення; відеозаписом події, який міститься на компакт-диску, де зафіксована відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі, рапортом поліцейського СРПП ВП №2, направленням в Буську ЦРЛ для огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, докази, здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року, сумніву у їх достовірності, законності та належності не має.
За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність останнього, згідно ст. 17 КУпАП України, обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 , з врахуванням положень ст. 36 КУпАП, наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 КУпАП та останньому слід обрати покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатнім для виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 КУпАП, стягнення накладається у подвійному розмірі відповідно до ст. 308 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 36, 38, 40-1, 276-280, 283, 307-308 КпАП України, суддя -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 КпАП України та, із застосуванням ст. 36 КпАП України, накласти стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень, в дохід держави.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Суддя Б. М. Журибіда