20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 621/1531/23
провадження № 61-12448ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко Олександр Олександрович, на постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого, остаточно сформулювавши позовні вимоги просила суд:
1. стягнути з ОСОБА_1 заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 21 378,50 грн та моральну шкоду в розмірі 499 695,12 грн;
2. стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 6 097,58 грн та моральну шкоду в розмірі 304,88 грн.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08 лютого
2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 21 378,50 грн, моральну шкоду у розмірі
70 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 6 097,58 грн, моральну шкоду у розмірі 304,88 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 147,20 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2147,20 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лещенка О. О. задоволено частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області
від 08 лютого 2024 року в частині стягнення матеріальної шкоди з
ОСОБА_1 скасовано та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 рішення суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 647,46 грн.
05 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Лещенко О. О. подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року (повний текст постанови складено 07 серпня 2024 року) у цивільній справі № 621/1531/23.
Заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду
від 06 серпня 2024 року в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи
№ 621/1531/23.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у справі № 621/1531/23 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =
757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).
Оскільки справа № 621/1531/23 є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключено за наявності випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Незгода відповідача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко Олександр Олександрович, на постанову Харківського апеляційного суду
від 06 серпня 2024 року в справі № 621/1531/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников