Справа № 308/15261/24
1-кс/308/5474/24
18 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, громадянин України, українець за національністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Старший слідчий в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивовано тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших на даний час невстановлених осіб, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, з метою збуту та збут психотропних речовин мешканцям м. Ужгород Закарпатської області, в тому числі із метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 за № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 за № 770, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, починаючи з грудня місяця 2023 року, діючи на території м. Ужгорода, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення, здійснювали заборонені операції в сфері обігу психотропних речовин.
При цьому, з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, останні застосовували заходи конспірації, яких дотримувались всі учасники даної групи, а саме у телефонних розмовах між собою, не називаючи дійсної назви психотропної речовини, сум грошових коштів, пакунків, у яких вони її зберігали та у подальшому збували заборонені речовини, використовували різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, їх об'єми, способи пакування, їх вартість, розуміючи, що мова йде про психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Як вказує слідчий, ОСОБА_4 на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу зазначеної групи осіб, у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших на даний час невстановлених осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, отримав від невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що дані речовини є психотропними речовинами, які знаходяться у незаконному обігу на території України та є забороненими, незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого фактичного проживання, а саме в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , до моменту коли 16.09.2024 в період часу з 06.48 год по 07.33 год. працівниками поліції було проведено санкціонований судом обшук, в ході якого було виявлено та вилучено шість зіп - пакетів та п'ять згортків фольги із психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,5844 г, та особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP - загальною масою 1,1899 г, що згідно Таблиці 2 невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України № 634 від 29.07.2010), відноситься до невеликих розмірів.
При цьому у клопотанні вказано на те, що 16.09.2024 о 12 год. 38 хв. , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, громадянин України, українець за національністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Як вказано у клопотанні, 17.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Слідчий вказує на те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 10.07.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 10.07.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; висновками експертиз, протоколом обшуку та іншими доказами, що у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
При обґрунтуванні клопотання слідчий покликається на положення ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 177, п. 4 ч. 2 ст. 183, ч. 1 ст. 184, ч.2 ст. 178 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, (п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»; рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990; «Летельє проти Франції»), ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», ст. 3 Конституції України, Постанові Пленуму № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
Як вказано у клопотанні, на думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі досудового розслідування в достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та достатні для обрання останньому запобіжного заходу.
Слідчий зазначає, що зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
Запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки: злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; за отриманою інформацією у ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 придбавав у невстановленої наразі органом досудового розслідування особи психотропну речовину у період із грудня 2023 по вересень 2024 для подальшого збуту на території Закарпатської області.
Слідчий зазначає, що вищевказані обставини дають підстави вважати, що він, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також враховуючи можливість накопичення значних сум грошових коштів від здійснення протиправної діяльності, за допомогою наразі інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, які причетні до вчинення даних кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути межі Закарпатської області або територію України, та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження.
Запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, оскільки у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз; у допиті осіб в якості свідків із обставин, що мають значення для кримінального провадження щодо придбання, перевезення, зберіганні з метою збуту, а також збуту психотропних речовин на території Закарпатської області.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані як до експертів, які виконуватимуть експертизи у даному кримінальному провадженні з метою складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.
Запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень, оскільки наразі досудовим розслідуванням вживаються заходи до встановлення місцезнаходження речей і документів, які додатково можуть підтвердити обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зважаючи на спосіб здійснення підозрюваним злочинної діяльності за участі наразі невтсновлених органом досудового розслідування осіб, запровадження методів конспірації, приховування предметів та засобів злочинної діяльності, що значно утруднює процес збирання доказів, а також на те, що підозрюваному відомі місця зберігання таких речей і документів, що можуть бути використані як докази для доведення винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, останній може вдатися до їх знищення, зміни чи приховування, перебуваючи на волі.
Запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_4 вчиняючи свою протиправну діяльність спільно із невстановленими органом досудового розслідування особами, володіючи інформацією щодо виробників та постачальників психотропних речовин, широким колом осіб, які схильні до вживання зазначених речовин, що підтверджується неодноразовими фактами збуту психотропних речовин та враховуючи те, що останній збагачувався від вказаної злочинної діяльності протягом тривалого часу та інших офіційних джерел доходу не має, може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Слідчий звертає увагу на те, що увагу суду на те, що ОСОБА_4 42 роки, розлучений, має одну повнолітню дитину, зареєстрований як ФОП з 2005 року із напрямком діяльності таксі, за наявною інформацією хронічних чи інших тяжких захворювань не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, згідно наявної інформації має у власності рухоме та нерухоме майно, зокрема: будинок площею 81.3 (кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_3 , а також автомобіль марки «Audi» моделі «100», номерний знак НОМЕР_1 .
Крім цього, ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
У клопотанні вказано на те, що враховуючи викладене, підстав стверджувати, що ОСОБА_4 , має міцні соціальні зв'язки в місці свого проживання, не вбачається.
Слідчий зазначає, що таким чином, ОСОБА_4 , на підставі зібраних доказів, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, у випадку визнання його винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років із конфіскацією майна.
На переконання слідчого, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні вказано на те, що, при визначенні слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу, сторона обвинувачення просить врахувати виключний випадок, який полягає в самій особі підозрюваного ОСОБА_4 , у системності та тривалості вчинення ним злочинних дій групою осіб за попередньою змовою, їх завуальованості, корисливому мотиві та меті, а тому з метою виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, забезпечення належної процесуальної поведінки та виключення наявних ризиків, підозрюваному ОСОБА_4 доцільно визначити розмір застави не менший за 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 514 760 гривень, із покладенням обов'язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-179, 182-184, 194 КПК України, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, громадянин України, українець за національністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При обранні стосовно ОСОБА_4 , альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави прошу визначити її розмір не менший за 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 514 760 гривень, із покладенням обов'язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задоволити таке з наведених у ньому підстав. Разом із тим просив приєднати до матеріалів клопотання рапорти оперативних працівників, на підтвердження обставин щодо вчинення кримінального правопорушення фігурантами провадження.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Подав для приєднання до матеріалів справи письмові заперечення, у яких вказано на те, що у матеріалах клопотання відсутні докази належності наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів саме ОСОБА_4 , та того, що саме він придбав, зберігав, розповсюджував, пересилав чи перевозив вказані вище речовини. Адвокат зазначає, що у підозрі не міститься місце, дата, час вчинення придбання, зберігання чи збуту наркотичної речовини, а також не містяться дані осіб, у яких він придбав чи кому він збув наркотичну речовину. Свідки вчинення даного злочину теж відсутні. Крім того працівники поліції не перевірили повідомлені їм фактичні дані про те, що ОСОБА_9 був відсутній за місцем свого проживання Оноківці, урочище Лиса Гора протягом останніх 10 днів і те, що йому не відомо хто ще відвідував його будинок у його відсутності.
Адвокат вказує на те, що фактичний час затримання суттєво відрізняється від часу затримання, зазначеного у протоколі затримання ОСОБА_4 від 16.09.2024 року на три години. Що вбачається з самого протоколу та пояснень ОСОБА_4 .
У запереченнях вказано на те, що на підставі вищенаведеного не можливо стверджувати, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України так як склад злочину відсутній.
Адвокат зазначає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні відсутні або низькі, зокрема вказує на те, що: враховуючи стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, позитивної характеристики з місця реєстрації (тобто міцність соціальних зв'язків), а також відсутність будь-яких порушень за час досудового слідства та раніше обов'язків як підозрюваного, обвинуваченого, немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від правосуддя; усі речові докази та документи по справі зібрані, оскільки речовина, схожа на наркотичну, вилучена. Отже відсутні ризики знищення доказів; жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає; конкретних підстав передбачати перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню немає і не може бути; злочини, в якому підозрюється ОСОБА_9 не є продовжуваним чи насильницьким; немає жодних конкретних підстав стверджувати про наявність ризику щодо ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення.
У запереченнях вказано на те, що висновок лікарів щодо можливості утримання ОСОБА_4 під вартою в УВП не є судмедекспертизою та не може вважатись належним доказом можливості тримання його під вартою в умовах Ужгородського СІЗО.
Щодо розміру застави, то в запереченнях вказано на те, що ОСОБА_4 не працюючий, має на утриманні неповнолітню доньку та маму похилого, пенсійного віку, які проживають у іншій країні. За місцем реєстрації характеризується позитивно Єдине джерело доходу є отримання рентної плати від здачі в оренду квартири за адресою АДРЕСА_1 . В розмірі 10 000 гривень, що є занадто мало для утриманні доньки і сплати комунальних послуг.
Адвокат зазначає, що враховуючи вищенаведене та той факт, що приводом для обрання запобіжного заходу стала необгрунтована підозра не обгрунтоване припущення стосовно того що ОСОБА_4 буде переховуватись від судового слідства та впливати на свідків, на утриманні у нього знаходиться літня мама та неповнолітня донька, яка навчається у школі, (має міцні соціальні зв'язки), відсутність завданих збитків, при тому, що а сам запобіжний захід - тримання під вартою є не карою за скоєне, а засобом забезпечення виконання зобов'язань, і один тільки факт тяжкості злочину, у скоєнні якого особі повідомлено про підозру не є визначальним фактором і безумовною обставиною застосування даного запобіжного заходу, а тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 132, 148, 177, 178, 184, 185,193, 211, ст. 331, ст. КПК України, ст.ст. 3, 5, п.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адвокат просить: клопотання слідчого, прокурора про обрання клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , 1982 року народження у вигляді тримання під вартою, з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави розміром 514 760 гривень задовільнити частково та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23 години вечора до 06 години.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень заперечив повністю.
Слідчий суддя заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання доходить до наступного висновку:
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Слідчим суддею згідно матеріалів клопотання встановлено, що слідчими відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у рамках кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно матеріалів клопотання на даний час органом досудового розслідування встановлено, що встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших на даний час невстановлених осіб, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, з метою збуту та збут психотропних речовин мешканцям м. Ужгород Закарпатської області, в тому числі із метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 за № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 за № 770, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, починаючи з грудня місяця 2023 року, діючи на території м. Ужгорода, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення, здійснювали заборонені операції в сфері обігу психотропних речовин.
З метою недопущення викриття своїх злочинних дій, останні застосовували заходи конспірації, яких дотримувались всі учасники даної групи, а саме у телефонних розмовах між собою, не називаючи дійсної назви психотропної речовини, сум грошових коштів, пакунків, у яких вони її зберігали та у подальшому збували заборонені речовини, використовували різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, їх об'єми, способи пакування, їх вартість, розуміючи, що мова йде про психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
ОСОБА_4 на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу зазначеної групи осіб, у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших на даний час невстановлених осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, отримав від невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що дані речовини є психотропними речовинами, які знаходяться у незаконному обігу на території України та є забороненими, незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого фактичного проживання, а саме в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , до моменту коли 16.09.2024 в період часу з 06.48 год по 07.33 год. працівниками поліції було проведено санкціонований судом обшук, в ході якого було виявлено та вилучено шість зіп - пакетів та п'ять згортків фольги із психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,5844 г, та особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP - загальною масою 1,1899 г, що згідно Таблиці 2 невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України № 634 від 29.07.2010), відноситься до невеликих розмірів.
16.09.2024 о 12 год. 38 хв. , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, громадянин України, українець за національністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 10.07.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 10.07.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді аудіо-відеоконтрою особи відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; протоколом за результатами здійснення НСРД у виді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_4 від 09.09.2024; висновками експертиз, протоколом обшуку та іншими доказами, що у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання встановлено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаних злочинів. При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Разом із тим, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання до нього запобіжного заходу.
Щодо доводів адвоката, про відсутність доказів причетності підозрюваного вчинення інкримінованого йому злочину, то слідчий суддя зазначає, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим на обґрунтування клопотання, зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Так матеріали клопотання містять протокол огляду предмету, а саме належного ОСОБА_8 мобільного телефону. У якому виявлено активну переписку ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Зокрема протокол містить фото таблиці, (скріни) що були досдіженні в судовому засіданні. Рапорт оперативних працівників щодо причетності його до вчинення кримінальних правопорушень. Довідку на підтвердження перетинання державного кордону. Протокол про результати контролю за вчиненням злочину, щодо подій які мали місце 13.08.2024, в ході якої особа під наглядом оперативних працівників правоохоронного органу здійснив придбання наркотичної речовини (згідно експертного висновку від 30.018.2024 №СЕ-19/107-24/8887/НЗПРАП - МЕТАМФЕТАМІН) у ОСОБА_10 ; Протоколи про результати негласних слідчих (розшукової) дій (аудіо-, відеоконтороль особи) по вказаному кримінальному провадженні. У яких відслідковується спілкування фігурантів по справі, зокрема і між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Наведене у сукупності із іншими доказами на переконання слідчого судді є достатнім для висновку по імовірну причетність ОСОБА_4 , до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Поряд із цим при розгляді клопотання встановлено наявність ризиків того, що перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннях передбачених ч.2 ст. 307 КК України. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, з конфіскацією майна.
Вказане, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Тобто підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.
Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території інших країн, а й на території України. Відтак слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, а згідно із позицією ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя враховую те, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз; у допиті осіб в якості свідків щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження щодо придбання, перевезення, зберіганні з метою збуту, а також збуту психотропних речовин на території Закарпатської області.
У ході розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено те, що на даному етапі досудового розслідування є підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані як до експертів, які виконуватимуть експертизи у даному кримінальному провадженні з метою складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.
При встановленні наявності вказаного ризику слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підозрюваний може вчинити спроби знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень.
При встановленні вказаного ризику слідчий суддя враховує те, що наразі досудовим розслідуванням вживаються заходи до встановлення місцезнаходження речей і документів, які додатково можуть підтвердити обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зважаючи на спосіб здійснення підозрюваним злочинної діяльності за участі наразі невстановлених органом досудового розслідування осіб, запровадження методів конспірації, приховування предметів та засобів злочинної діяльності, що значно утруднює процес збирання доказів, а також на те, що підозрюваному відомі місця зберігання таких речей і документів, що можуть бути використані як докази для доведення винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, останній може вдатися до їх знищення, зміни чи приховування, перебуваючи на волі.
Підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При встановленні наявності вказаного ризику, слідчий суддя враховує те, що вчиняючи свою протиправну діяльність спільно із невстановленими органом досудового розслідування особами, володіючи інформацією щодо виробників та постачальників психотропних речовин, широким колом осіб, які схильні до вживання зазначених речовин, що підтверджується фактом збуту психотропних речовин та враховуючи те, що останній збагачувався від вказаної злочинної діяльності протягом тривалого часу та інших офіційних джерел доходу не має, може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом. Так, обставини якими слідчий обґрунтовує існування такого, не конкретизовані та формалізовані.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутності доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів, то слідчий суддя зауважує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст.368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» дав визначення терміну «обґрунтована підозра», вказавши, що це означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин.
На переконання слідчого судді, зібрані органом досудового розслідування та наявні в матеріалах клопотання докази, на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
Таким чином, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у його вчиненні (тяжкий злочин), що його 16.09.2024 було затримано та 17.09.2024 повідомлено про підозру, тобто є підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, та враховуючи, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризику переховування та впливу на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, іншого підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинені ним діяння, може вчиняти дії щодо знищення, може сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, має маму пенсійного віку. Поряд з цим зі слів ОСОБА_13 як мати, так і дитина проживають окремо від нього, на даний час знаходяться за межами території України. Слідчий суддя констатує, що матеріали клопотання не містять обставин, які б слугували підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту та заперечення з приводу часу затримання зазначеного в протоколі про затримання, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .
Згідно з ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст.208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
До матеріалів клопотання додано копію протоколу про затримання підозрюваного, де фактичний час затримання вказано 12:38 год. 16.09.2024
Зі змісту протоколу допиту вказано час допиту підозрюваного 13:00 - 13:05 16.09.2024
На наступний день, 17.09.2024 року, о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується копію повідомлення про підозру та стороною захисту це не спростовується.
Відповідно до вимог ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
У судовому засідання захисник повідомив, що підозрюваного фактично було затримано не пізніше 07 год. 16.09.2024, вказав що після чого його відвезли до відділу поліції, потім в лікарню, що підтверджується на його думку наявним у нього в телефоні відеозаписом з камер спостереження в лікарні.
Заслухавши присутнього у судовому засіданні підозрюваного, який зазначив що його фактично було затримано приблизно після 07 год. 16.09.2024 працівниками поліції, після чого він прибув у супроводі з ними до слідчого відділу поліції, дослідивши долучені до клопотання копію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.09.2024 відповідно до якого фактичний час затримання підозрюваного, вказаний як 12 година 38 хвилин, пояснення прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність об'єктивно існуючих сумнівів у достовірності часу затримання підозрюваного ОСОБА_4 , вказаного у протоколі про затримання особи, оскільки фактично, його свободу було обмежено весь час, починаючи принаймні з 08 години 00 хвилин і до доставки його до слідчого судді.
За таких обставин, слідчий суддя критично ставиться до відомостей щодо часу фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_4 , зазначеного у протоколі затримання особи від 16.09.2024 та вважає що ОСОБА_4 було позбавлено свободи не пізніше ніж о 08 годині 00 хвилин 16.09.2024 року.
Разом з тим, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 16.09.2024 року складений відповідно до вимог КПК України, містить обов'язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України.
У протоколі в письмових поясненнях підозрюваний зазначає, що фактичний час його затримання 6 год. 30 хв. 16.09.2024 з часом затримання зазначеним в протоколі він категорично не погоджується.
ОСОБА_4 , роз'яснювались підстави затримання, роз'яснено у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов'язки, про що мається відповідна відмітка у графі протоколу. Забезпечено право підозрюваного на захист, оскільки затримання і складання протоколу відбувалося у присутності захисника.
Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу на час розгляду заяви слідчим суддею не встановлено. Граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, відсутні зволікання у доставлені особи до суду.
Таким чином, 16.09.2024 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом, складеним уповноваженою на те особою, з підстав, визначених процесуальним законом, а тому відсутні підстави вважати, що він був незаконно затриманий.
Разом із тим слідчий суддя констатує що зі скаргою на незаконне затримання захисник або підозрюваний не звертався.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
Натомість, з огляду на встановлені слідчим суддею обставини, альтернативні запобіжні заходи які просить обрати ОСОБА_4 його захисник, на переконання слідчого судді не спроможні забезпечити належної поведінки підозрюваного.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання стосовно нього - запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, характер кримінальних правопорушень про підозру у яких повідомили ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної особи.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, …у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас, підозрюваний, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, слідчий суддя переконаний, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
Зі змісту рапорту оперуповноваженого УНБ ГУНП в Закарпатській області, що доданий до матеріалів клопотання прокурором у судовому засіданні вбачається, що у ході документування злочинної діяльності даної групи було встановлено, що ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_14 організували та налагодили схему міжнародного постачання «метамфетаміну» на територію України, залучивши до неї ОСОБА_4 , який систематично виїжджав за кордон, на автомобілі, марки Сеат, до Королівства Нідерланди, де у м. Амстердам, отримував психотропну речовину приблизною вагою 2-3 кг. за ціною 10-11 євро, яку перевозив у салоні свого автомобіля до м. Міхаловце Словацької Республіки, де вивантажував психотропну речовину, після чого ОСОБА_8 організовував перевезення психотропної речовини «метамфетамін» на територію України, де в подальшому ОСОБА_15 , контролював мережу збуту психотропної речовини «метамфетамін» іншими учасниками групи, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 здійснювали збут даної речовини на території м. Ужгород та Ужгородського району за ціною 40-45 євро, Обсяг збуту психотропної речовини злочинною групою досягав 800 - 1000 грам в місяць, що у грошовому еквіваленті за цінами «чорного ринку» сягає 1 500 008 (півтора мільйона) гривень в місяць. Документування здійснювалось з грудня 2023 року по вересень 2024 року, тобто дев'ять місяців, тому можна вважати що загальний дохід за 9 місяців становить 13 506 000 (тринадцять, мільйонів, п'ятсот тисяч) гривень.
Слідчий суддя виходячи із наявних в матеріалах клопотання доказів, беручи до уваги інформацію що міститься у вказаному рапорті, та те що застава застосовується, задля належної процесуальної поведінки підозрюваного, вважає що передбачений п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, а саме - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатен забезпечити вказану мету.
Водночас, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин.
Так, негативний вплив незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів на життя, здоров'я та благополуччя людей констатовано Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
У 1971 році підписана Конвенція про психотропні речовини, яка ратифікована Україною у 1978 році. В преамбулі Конвенції 1971 року формулюється відношення світового співтовариства до проблеми розповсюдження незаконного обігу психотропних речовин та визначається загальна стратегічна мета створення даної Конвенції. Так декларується, що зловживання психотропними речовинами створює проблему як для здоров'я населення, так і набуває ознак соціальної проблеми.
Також міжнародною спільнотою, з огляду на масштаби і тенденцією зростання незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, що становлять серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства проголошено та прийнято Конвенцію ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», яка ратифікована Постановою ВР від 25.04.1991 № 1000-ХІІ, основною метою якої є консолідація зусиль у боротьбі з такими негативними проявами.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, що провадив злочинну діяльність пов'язану із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та незаконним збутом психотропних речовин у великих розмірах, за попередньою змовою групи осіб.
Поряд з цим, відповідно до п. 11 ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
При визначенні розміру застави слідчий суддя бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними, про які уже зазначалось у цій ухвалі.
Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя переконаний, що застава у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ч. 5 ст. 182 КПК України, яка може бути встановлена особі, яка підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. А тому заставу належить призначити у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, майновий стан підозрюваного, у сукупності з обставинами ймовірного вчинення кримінального правопорушення, даними про його особу, встановленими ризиками, переконують слідчого суддю у тому, що обґрунтованим розміром застави є 160 розмірів прожиткових мінімумів, що становить 484 480 гривень.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 розмір доходів, що на даний час встановлені органом досудового розслідування, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При цьому, слід зазначити, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 особу підозрюваного, наявні ризики, слідчий суддя вважає, що визначений розмір застави, не є непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, громадянин України, українець за національністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 01.11.2024, включно.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, а саме 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1