Справа №522/8927/24
Провадження №2-а/522/145/24
23 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №АВ/6626 про притягнення до адміністративної відповідальності від 17 травня 2024 року,-
05 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якій позивач просить постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - полковника Сергія Фратушняка №АВ/6626 від 17.05.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.210 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 06 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
01 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, якою усі зазначені в ухвалі суду від 06.06.2024 року недоліки - усунуто.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11 липня 2024 року.
Ухвала суду від 04.07.2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 04.07.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Повістка відповідачеві на 11 липня 2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 06.07.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
10 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 11 липня 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Засідання по справі відкладено на 09 вересня 2024 року.
Повістка відповідачеві на 09 вересня 2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 16.07.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Скан-копія позовної заяви з додатками була доставлена до електронного кабінету відповідача 04 вересня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
09 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 09 вересня 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання, призначене на 09 вересня 2024 року, суд на місці ухвалив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № АВ/6625 від 17 травня 2024 року, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 , при особистому зверненні громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено вчинення ним правопорушення, а саме, своєчасно 26.07.2017 року не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби. Документи щодо поважності своєї неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 - не надав, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
На підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення №АВ/6626 від 17.05.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та застосовано санкції у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 в супереч вимог чинного законодавства 25.07.2011 року не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби. Документи щодо поважності своєї неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ч.2 ст.210 КУпАП, передбачена відповідальність за повторне протягом року порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Основною умовою притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП, є повторність.
У разі відсутності у діях особи повторності у вчиненні правопорушення, кваліфікувати дії особи за ч.2 ст.210 КУпАП є недопустимим, оскільки порушує норми чинного законодавства. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б підтверджували факт повторного вчинення ОСОБА_1 порушення правил військового обліку. Доказів на підтвердження цього також не було надано відповідачем.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 містить положення про те, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення №АВ/6625 від 17.05.2024 року вбачається, що він був складений офіцером адміністративного нагляду ІНФОРМАЦІЯ_2 - лейтенантом ОСОБА_2 .
Проте, відповідачем не було подано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є особою, яка відповідно до наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 уповноважена на складання протоколу.
Окрім того, обставини вчинення адміністративного правопорушення, наведені у постанові про адміністративне правопорушення містять розбіжності із обставинами вчинення адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення №АВ/6625 від 17.05.2024 року вказано, що ОСОБА_1 своєчасно 26.07.2017 року не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби.
Проте, у постанові по справі про адміністративне правопорушення №АВ/6626 від 17.05.2024 року вказано, що ОСОБА_1 в супереч вимог чинного законодавства 25.07.2011 року не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив порушення правил військового обліку, а саме, не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби саме 25.07.2011 року - суду надано не було.
Усталеною позицію судів є те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження як об'єктивної сторони складу правопорушення, зокрема, доказів на підтвердження дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , які порушили правила військового обліку встановлені чинним законодавством, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.210 КУпАП, а тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Відповідно до квитанції №Н158-Р7Н8-836К-М0ХВ від 15.06.2024 року, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 605,60 гривень.
У ч.1 ст.139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №АВ/6626 про притягнення до адміністративної відповідальності від 17 травня 2024 року - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №АВ/6626 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 23 вересня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
23.09.24