10.09.2024
Справа № 522/17201/23
Провадження № 2/522/1992/24
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.
за участю адвоката позивача - Савенков О.С.
розглянув у загальному позовному провадженні справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості.
1.01.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .
2.Позивач просить суд:
- стягнути з відповідача 4 729 073,94 грн. боргу за договором позики.
3.12.10.2023 відкрито загальне позовне провадження.
4.23.01.2024 закрито підготовче провадження.
5.Відповідач вважається повідомленим відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. До суду повернулась судова кореспонденція з підстав неможливості її вручення отримувачу через відсутність за зареєстрованим місцем проживання.
6.На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
7. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що 01.04.2018 уклав договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 715 500 грн., що було еквівалентно на цю дату 27 000 доларів США за курсом НБУ, та зобов'язався їх повернути до 30.12.2018, сплатити проценти у розмірі 2% від суми позики за кожний місяць. О тримання коштів підтверджується розпискою, написаною боржником. Дію договору за взаємною згодою було продовжено до 31.12.2022. У зв'язку з неповерненням коштів станом на день звернення до суду виник борг у сумі 101 983,97 доларів США, що еквівалентно 3 728 533,94 грн. за курсом НБУ на дату звернення до суду. Крім того, 22.03.2023 між ними було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 987 120 грн., що було еквівалентно на цю дату 27 000 доларів США за курсом НБУ, які він зобов'язався повернути до 30.06.2023. Станом на день звернення позивача до суду існує борг у сумі 27 000 доларів США - основний борг, що еквівалентно 987 120 грн. Загальна сума боргу складає 4 729 073,94 грн.
Судом встановлені такі обставини справи.
8.01.04.2018 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали Договір позики за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 715 500 грн., що еквівалентно 27 000 доларів США за курсом НБУ (п. 1 Договору) та зобов'язався їх повернути до 30.12.2018 (п. 2 Договору), сплативши проценти у розмірі 2% від суми позики за кожний місяць (п.1.2 Договору).
9.Цим договором передбачено, що отримання коштів підтверджується розпискою боржника (п.1.1 Договору).
10.На тексті цього договору (що нижче від підписів сторін) вчинено вручну напис, що "Дію договору за взаємною згодою було продовжено до 31.12.2022", далі підпис ОСОБА_2 .
11.Сам договір складений українською мовою, в прості письмовій формі, друкований текст, а допис про його продовження вчинено вручну, російською мовою та нижче від підписів сторін.
12.22.03.2022 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали Договір позики (проста письмова форма, друкований текст) за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 27 000 доларів США (п. 1) та зобов'язався їх повернути до 30.06.2023 (п. 2).
13.Цим договором передбачено, що отримання коштів підтверджується розпискою боржника (п.1.1 Договору-2).
14.Згідно з письмовою розпискою, датованою 22.03.2022, складеною власноручно ОСОБА_2 , він взяв у борг у ОСОБА_3 суму, еквівалентну 27 000 доларів США.
15.Позивач вважає, що заборгованість за договором позики від 01.04.2018 становить 101 983,97 доларів США (що еквівалентного 3 728 533, 94 грн. за курсом НБУ станом на дату звернення до суду), з яких 27 000 доларів США - основний борг, 30 240 доларів США - щомісячна комісія, 6 480 доларів США - 10% річних від простроченої суми, 38 263,97 доларів США - інфляційне збільшення.
16.Позивач вважає, що заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 22.03.2023 становить 27 000 доларів США , що еквівалентно 987 120 грн. за курсом НБУ на дату звернення до суду.
17.Оригінал розписки від 22.03.2022 наданий суду для його огляду та повернутий позивачу.
18.Оригінал договору позики від 01.04.2018, як зазначив представник позивача, у позивача відсутній, не зберігся.
Висновки суду.
19.Спір виник щодо стягнення коштів за письмовими договорами позики. Підставою позову є невиконання зобов'язань щодо повернення позики.
20.Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
21.Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
22.Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
23.Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
24.Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
25.Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
26.Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
27.Верховний Суд в постанові від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц вказав, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
28.При цьому, факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов'язком повернення (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20).
29.Позивач, на підтвердження укладення договору позики від 01.04.2018 та передачі коштів за цим договором не надав суду відповідну розписку про яку йдеться в п. 1.1 Договору. Будь-яких інших доказів укладення сторонами договору позики на зазначених умовах чи доказів отримання відповідачем грошових коштів у борг від позивача суду не надано.
30.Суд звертає увагу, що будь-яка особа, яка заявляє вимогу про стягнення коштів за невиконання умов договору, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, яке встановлено відповідним договором.
31.У постанові ВС від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 зазначено, що добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
32.При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним.
33.Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
34.Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
35.Доказів укладення 01.04.2018 договору позики та передачі коштів суду не надано. Розписка, яка за цим договором підтверджує отримання коштів в позивача відсутня.
36.У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 728 533,94 грн. за договором позики від 01.04.20218.
37.Щодо укладення Договору позики від 22.03.2023 та підтвердження передачі коштів відповідачеві, позивач надав суду оригінал розписки, складеної ОСОБА_2 , в якій він підтверджує отримання ним 27 000 доларів США 22.03.2023 від ОСОБА_1 .
38.Доказів повернення позичальником цієї суми коштів не надано.
39.Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
40.Позивач зазначає, що на дату звернення до суду сума боргу складає 987 120,00 грн., що є еквівалентом 27 000 доларів США по курсу НБУ (36,56 за 1 долар США * 27 000).
41.Позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.
42.Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 987 120 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 810 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.09.2024.
Суддя Ярема Х.С.