Справа № 509/4575/24
18 вересня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є єдиним спадкоємцем свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька, ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса 26.03.2024 року про намір отримати спадщину, яка залишилась після смерті рідного батька. Об'єктом спадкування є земельна ділянка, кадастровий №5123782000020010299 площею 0,0649 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частина у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , свідоцтво про право власності на житло від 17.07.2002 року.
Позивач вказує, що вона дізналася про те, що на земельну ділянку у реєстрі речових прав зареєстроване обтяження на підставі постанови Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби серії АВ №998322 від 14.04.2004 року. Підстави винесення постанови про арешт не має, виконавче провадження відсутнє, Іллічівський міський суд та Овідіопольський районний суд Одеської області письмово повідомили, що ухвал та рішень про накладання арешту щодо земельної ділянки не приймали.
Позивач ОСОБА_1 , вважає, що тривалий арешт майна за відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Вказаний арешт, перешкоджає позивачу зареєструвати право власності на земельну ділянку, як єдиного спадкоємця, що зумовило звернення з відповідним, неготорним, позовом про захист право власності до суду шляхом скасування арешту з майна.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.
Третя особа надала до суду заяву про розгляд справи без участі, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача в розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 75 років відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 10.01.2024 року, актовий запис 31. На день смерті спадкодавця відкрилася спадщина: земельна ділянка, кадастровий №5123782000020010299 площею 0,0649 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частина у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , свідоцтво про право власності на житло від 17.07.2002 року.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №76365375 від 26.03.2024 року відкрито спадкову справу №72206471 на підставі заяви позивача та свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав зареєстроване обтяження на підставі постанови Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби серії АВ №998322 від 14.04.2004 року.
Листом від 07.12.2023 року Овідіопольський відділ ДВС повідомив, що виконавчи провадження за 2004 рік знищені. Надати детальну інформацію, за яким виконавчим документом накладено арешти у 2004 році на майно ОСОБА_4 не має можливості, у зв'язку з знищенням виконавчих проваджень за 2004 (термін зберігання 3 роки).
Листом від 26.12.2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області надав рішення від 20.04.2005 року Овідіопольського районного суду, ухвалу від 30.01.2006 року апеляційного суду Одеської області. Також повідомив, що цивільна справа №2-71/2005 знищена за строками давності. Постанова АВ №998332 від 14.04.2004 року Овідіопольського РВ ДВС України про накладання арешту в суді не збереглася.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав №356230227 від 28.11.2023 року, на земельну ділянку (реєстровий номер об'єкта в реєстрі 2831826151237) з кадастровим №5123782000:02:001:0299, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстроване обтяження від 13.01.2009 року на підставі постанови серії АВ №998322, виданої 14.04.2004 року Овідіопольським РВ МВС України, - реєстраційний номер обтяження 8363025 від 13.01.2009 року.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12 , 13 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України , доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ч.1 та 2 ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором . У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статті 391 ЦК Украі?ни та статті 26 Закону Украі?ни від 01 липня 2004 року No 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень», Велика Палата Верховного Суду діи?шла висновку про те, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого маи?на, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншоі? особи, з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторнии? позов про усунення перешкод у здіи?сненні власником права розпорядження своі?м маи?ном (стаття 391 ЦК Украі?ни) з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державноі? реєстраціі? права іпотеки зазначеноі? особи.
Позовна давність до такого позову не застосовується, а судове рішення про и?ого задоволення, яке набрало законноі? сили, є підставою для державноі? реєстраціі? відомостеи? про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здіи?сненні ним правоможності розпоряджатись своі?м нерухомим маи?ном.» (Постанова ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18)
Тривалий арешт майна боржника за відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном - за умови відсутності виконавчого провадження, майнових претензій з боку стягувача, відсутності відомостей стосовно рішення про стягнення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном відповідно до постанови ВС від 03.11.2021 №161/14034/20.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Спір має приватноправовий характер, так як обумовлений порушенням майнового, приватного права, - тому позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. ( постанова Великої палати ВС від 11.12.2019 року №826/12775/15; 910/7781/19)
Позов спадкоємця боржника до органу ДВС у виконавчому провадженні про зняття арешту, накладеного на майно спадкодавця, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. (Велика палата ВС №340/25/19)
У постанові від 19.12.2022 року у справі №359395117 Верховний суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Належнии? спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальноі? норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієі? норми у і?і? практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландіі?" Європеи?ськии? суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективнии? засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежнии? підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великоі? Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі No 925/1265/16).
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недіи?сними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державноі? реєстраціі? прав, державнии? реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиціі? Украі?ни (у випадку, передбаченому підпунктом "а“ пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недіи?сними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державноі? реєстраціі? прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). (Постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі №922/2589/19)
Зміст зазначеноі? правовоі? норми переконливо свідчить про те, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недіи?сними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державноі? реєстраціі? прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу №1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначено в п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Розділ 7 Порядку визначає процедуру внесення змін до Державного реєстру, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, внесення записів про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3 , 12 , 81 , 141 , 265, 280 ЦПК України , суд
Позов задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, арешт нерухомого майна, земельної ділянки (кадастровий номер 5123782000:02:001:0299), підстави обтяження якого: постанова серії АВ №998322 від 14.04.2004 року, Овідіопольського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в межах виконавчого провадження, запис про обтяження: 8363025 (спеціальний розділ), майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Кочко В.К.