Справа № 521/11668/24
Провадження № 2/521/5504/24
19 вересня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого судді Ганошенка С.А.,
за участю секретаря судових засідань - Довгань Ж.А.,
представника позивача - адвоката Гаспарянц Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності,-
Позивач звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності, а саме договору купівлі-продажу нерухомого майна № 95/1901 від 20 листопада 1995 року, що укладений в Одеській універсальній товарній біржі, за умовами якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, загальною площею 37,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказує, що 20 листопада 1995 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, загальною площею 37,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна № 95/1901. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем та її матір'ю, що підтверджується реєстраційним записом КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 21.11.1995 року за реєстраційним номером 315, стор. 1225, книга 143 пр, на зворотному аркуші Договору. Договір між позивачкою, її матір'ю та відповідачкою був укладений та зареєстрований в Одеській універсальній товарній біржі з підстав, передбачених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», і нотаріально не посвідчувався (про те, що Договір № 95/1901 від 20.11.1995 року не підлягає подальшому нотаріальному посвідченню, про що зазначено також в самому договорі, на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», в редакції Закону, що діяла на момент укладення договору). На виконання умов даного договору купівлі - продажу, як відповідач, що діяв як продавець, так і позивач, що діяв як покупець, повністю виконали істотні умови даного Договору № 95/1901 купівлі - продажу нерухомого майна. Зокрема відповідачка, до укладення Договору отримала від покупців кошті у сумі 300 мільйонів карбованців, які відповідно до п. 6 Договору складали ціну договору та передала її позивачу, в якій він зареєстрував своє місце проживання. У свою чергу позивач, як покупець по Договору, після підписання договору прийняв звільнену Квартиру, зареєстрував право власності на неї в Одеському МБТІ, зареєстрував своє місце проживання за даною адресою де і проживали, здійснюючи фактичне володіння даним нерухомим майном. За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачу вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданої квартири виселилась з неї, позивач вселився в квартиру, користувався нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги. Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись із відповідним позовом, так само позивач не може прийняти спадщину своєю матір'ю.
ОСОБА_3 , що була одним з покупців квартири за договором, є матір'ю останньої та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.02.2024 року, серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою судді Малиновського районного суду від 28.05.2024 року у справі № 521/7306/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що стало відомо з відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.05.2024 року, згідно якої ОСОБА_2 значиться знятою з реєстрації місця проживання з 07.02.2019 року у зв'язку зі смертю.
Ухвалою суду від 24.07.2024 року провадження по справі відкрито та призначено справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
У підготовчому судовому засіданні 20.08.2024 представник Одеської міської ради Бутрик А.О. просила суд відкласти судове засідання та повторно витребувати з нотаріально контори матеріали спадкової справи щодо правонаступництва після смерті ОСОБА_2 , пояснила, що якщо є спадкоємці у ОСОБА_2 , то Одеська міська рада не є належним відповідачем у цій справі. Представник позивача не заперечував щодо задоволення клопотання, тому суд на місці ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 19.09.2024 року та витребувати докази.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 20.08.2024 року витребувано з Малиновської державної контори у місті Одеса належним чином засвідчені копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .
У судове засідання 19.09.2024 року представник відповідача - Одеської міської ради - не з'явився, повідомлений вчасно і належним чином, надіслав до суду заяву розглядати цивільну справу за відсутності представника Одеської міської ради, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
Представник позивача - адвокат Гаспарянц Д.М., ознайомившись з отриманими судом матеріалами, не заперечував проти закриття підготовчого провадження і продовження слухання цивільного справи по суті.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 19.09.2024 року підготовче засідання суду було закрите та справа була продовжена слуханням у той же день. Здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Гаспарянц Д.М. наполягав з підстав, наведених у позові, просив розглядати справу за наявними у цивільній справі матеріалами.
Суд, враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи 19.09.2024 року, крім того через підсистему «Електронний суд» 19.09.2024 року надіслав клопотання про розгляд справи в подальшому без участі представника Одеської міської ради за наявними у справі матеріалами, заслухавши думку представника позивача, вважає за можливе продовжити розгляд цивільної справи за наявними у справі матеріалами.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 листопада 1995 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, загальною площею 37,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна № 95/1901, який був укладений на Одеській універсальній товарній біржі (а.с. 24-26). Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем та її матір'ю, що підтверджується реєстраційним записом КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 21.11.1995 року за реєстраційним номером 315, стор. 1225, книга 143 пр, на зворотному аркуші Договору. (а.с. 26, 77).
На виконання умов даного договору купівлі - продажу сторони договору, повністю виконали істотні умови даного Договору купівлі - продажу нерухомого майна № 95/1901 від 20.11.1995 року. Зокрема відповідачка, до укладення Договору отримала від покупця кошті у сумі 300 мільйонів карбованців, які відповідно до п. 6 Договору складали ціну договору, передала квартиру позивачам, в якій вони зареєстрував своє місце проживання (а.с. 28, 38). У свою чергу покупці по Договору, після підписання договору прийняли звільнену квартиру, зареєстрували договір купівлі-продажу в Одеському МБТІ, зареєстрували своє місце проживання за даною адресою де і проживали, здійснюючи фактичне володіння даним нерухомим майном.
ОСОБА_3 , що була одним з покупців квартири за договором, є матір'ю ОСОБА_1 , що є позивачкою у справі, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.02.2024 року, серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 22).
Ухвалою судді Малиновського районного суду від 28.05.2024 року у справі № 521/7306/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що стало відомо з відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.05.2024 року, згідно якої ОСОБА_2 значиться знятою з реєстрації місця проживання з 07.02.2019 року у зв'язку зі смертю (а.с. 40).
Вказана обставина перевірена судом у відповіді Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 31.08.2024 року, № 4847/01-16 вказано, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася (а.с. 68).
Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".
За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачу вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданої квартири виселилась з неї, позивач вселився в квартиру, користується нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.
Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 1995 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв'язку з укладенням на Товарній Біржі.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у справі власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ч. 1,2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Оскільки, згідно КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 20.08.2024, № 3431/03.01-07 форма власності та розмір часток у правовстановлюючому документі не вказано (а.с. 77), а тому суд виходить з принципу рівності часток володільців.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Суд визнає право ОСОБА_1 на квартири загальною площею 37,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності у повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд задовольняє клопотання представника позивача про віднесення витрат по сплаті судового збору на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати дійсним договір № 95/1901 купівлі-продажу нерухомого майна від 20 листопада 1995 року, укладений на Одеській універсальній біржі, за умовами якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, загальною площею 37,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на квартири загальною площею 37,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.09.2024 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО