Справа № 521/15144/24
Номер провадження:1-кс/521/2883/24
Дата і місце постановлення ухвали:
20 січня 2024 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024162470000062 від 15.08.2024 року.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 111-1 КК України.
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєї ініціативи воно розглядається:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся слідчий з клопотанням про арешт майна, яке перебуває у власності ОСОБА_3 , а саме на 20 земельних ділянок, які знаходяться в масиві «Калиновий» (Одеська область, Одеській район, Таїровська селищна рада).
Слідчий в судовому засіданні підтримав доводи клопотання та просив задовольнити клопотання. Власник майна у судове засідання не викликався на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів:
З клопотання та наданих матеріалів вбачається, що відповідно до рапортів співробітників СБУ громадянин України працює на адміністративній посаді «LUKOIL - Moldova» S.R.I.», яка контролюється АО «LUKOIL», що свідчить про те, що вказана особа вчинила злочин, передбачений ч.4 ст. 111-1 КК України.
За даним фактом 15.08.2024 року почато досудове розслідування, про що до ЄРДР внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 12024162470000062.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався:
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до витягу з ЄРДР за № 12024162470000062 вбачається, що можливо було скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 111-1 КК України. За вказаним провадженням жодної особі не повідомлено про підозру.
Єдиним мотивом, на який посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи свої вимоги є можливість будівлі ОСОБА_4 на цих ділянках котеджного містечка, його продаж та отримання значних коштів, які він може використати на шкоду державним інтересам України.
Суд вважає, що за відсутності повідомлення про підозру про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України вказані ділянки не відповідають жодної ознаки, визначеної в ч.2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо сторона обвинувачення не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Слідчий суддя вважає, що в даному випадку накладення арешту на майно буде непропорційним та такий ступінь втручання у права і свободи особи буде невиправданим.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне, на даному етапі досудового розслідування, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.
Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не відповідатиме принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів кримінального провадження не вбачається, що документи є підроблені.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечитиме загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Висновки суду:
В задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12024162470000062 від 15.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1