Справа № 947/6918/24
Провадження № 1-кп/947/758/24
17.09.2024 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в м.Одесі судовий розгляд у судовому засіданні у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22023160000000381 від 02.10.2023 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Пружани, республіка Білорусь, громадянина України, з вищою освітою, директора благодійного фонду «Спарта», не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.1142, ч.1 ст.263 КК України,
за участю сторін провадження: прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22023160000000381 від 02.10.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.1142, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи, що викладені в клопотанні ризики недоведені, ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, обвинувачений доволі тривалий час перебуває під вартою, а тому просив суд змінити застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід на інший, у вигляді цілодобового домашнього арешту або ж зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав свого захисника, зазначивши, що клопотання прокурора є безпідставним та необґрунтованим, він ніколи не вчиняв будь-яких дій, які йому інкриміновані, та підтримав думку захисника щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Так, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжке кримінальне правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні такого кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.3 ст.1142 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до дванадцяти років, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні лише розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.
В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченого, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, вважає, що визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 331, ст.ст.370-372 КПК України
Клопотання прокурора про продовження дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з відповідним визначеним розміром застави 661 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, що складає 2 002 264 (два мільйони дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні, до 15.11.2024 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеська виправна колонія №14».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала підлягає оскарженню у встановленому порядку.
Суддя ОСОБА_1