Постанова
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
23 вересня 2024 року
м. Харків
Справа № 635/3893/20
Провадження № 22-ц/818/2560/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної події, третя особа ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , на додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2024 року, ухвалене суддею Пілюгіною О.М., -
У липні 2020 року ОСОБА_1 зернулася до суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рудик Івана Івановича про закриття провадження в частині позовних вимог - задоволено частково; провадження в частині вимог ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, третя особа: ОСОБА_3 - закрито; в задоволенні вимог про повернення на користь суми сплаченого судового збору- відмовлено.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26537 (двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 75 копійок та суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Представник позивача Рудик І.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 8 688грн., стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 1 312гривень.
Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2024 року заяву адвоката Рудика І.І. про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1312грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 688грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду ФОП ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що питання про судові витрати було вирішено судом при ухваленні судового рішення по суті спору 10 лютого 2022 року. Крім того, судом було зазначено, що доказів на підтвердження витрат на правову допомогу та їх розміру суду надано не було.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті).
Матеріали справи свідчать, що в позовній заяві позивачем зазначалось, щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, орієнтований розрахунок вартості якої складає 4 000грн.
Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана 15 лютого 2022 року, тобто у встановлений п'ятиденний строк після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.
Що стосується розгляду заяви по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу разом із позовною заявою було надано наступні документи:
копія договору про надання правової допомоги, укладеного 21 квітня 2020 року між Адвокатом Рудик Іваном Івановичем та ОСОБА_1 (Клієнт);
копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
копія акту про надану правову допомогу № 1 від 12 липня 2021 року;
копія акту про надану правову допомогу № 1 від 14 лютого 2022 року;
копія квитанції до прибуткового ордера № 7 від 21 квітня 2020 року, за даними якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Рудику І.І. 6000грн. за договором від 21 квітня 2020 року;
копія квитанції до прибуткового ордера № 7 від 12 липня 2021 року, за даними якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Рудику І.І. 3 250грн. за договором від 21 квітня 2020 року;
копія квитанції до прибуткового ордера № 2 від 14 лютого 2022 року, за даними якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Рудику І.І. 750грн. за договором від 21 квітня 2020 року.
Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги Адвокат бере на себе зобов?язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, яка полягає у наданні консультацій, підготовці і поданні запитів, заяв, інших процесуальних документів та представництві інтересів Клієнта з питань відшкодування шкоди (в т.ч. стягнення страхового відшкодування), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.02.2020 р. в Харківській обл., смт. Пісочин по вул. Полтавське шосе, 212 Б за участі автомобіля Honda Civic, держ. номер НОМЕР_1 , під керуванням Клієнта та автобуса ПАЗ 32054-07, держ. номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , а Клієнт зобов?язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно п.1.2. цього договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, Національної поліції, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, нотаріату, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.
Пунктами 3, 4 зазначеного договору передачено, що за правову допомогу, передбачену в розділі І Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, який визначається, за згодою Сторін та встановлюється в Акті про надану правову допомогу, який є невід?ємною частиною цього договору.
В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов?язань за Договором.
Оплата послуг Адвоката проводиться Клієнтом шляхом внесення грошей на розрахунковий рахунок Адвоката або готівкою.
За домовленістю Сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися у вигляді передоплати або авансу, для чого не потрібне укладення будь-яких додаткових документів (угод).
На підтвердження факту надання Адвокатом правової допомоги відповідно до умов даного догобору складається Акт про надану правову допомогу із наданням специфікації (розрахунку) та зазначенням: власне наданої правової допомоги (опис правової допомоги) та вартості наданої допомоги.
Як вбачається із актів про надану правову допомогу від 12 липня 2021 року та 14 лютого 2022 року адвокатом було надано клієнту послуги на загальну суму 10 000грн.
На підтвердження факту оплати наданих послуг позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру на суми: 6 000грн., 3 250грн. та 750грн., а усього на 10 000грн.
Натомість відповідач ФО-П ОСОБА_2., в особі представника ОСОБА_4 , заперечує проти задоволення заяви посилаючись на те, що судом при ухваленні рішення вже було вирішено питання про судові витрати. Крім того до заяви не додано доказів на підтвердження надсилання або надання доказів витрат на правову допомогу, особою, яка їх подає, іншим учасникам справи чим порушено порядок подання доказів витрат на правову допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер виконаної представником позивача роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника позивача з метою захисту інтересів свого довірителя, та значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, враховуючи зміст умов договору про надання правової допомоги, а також те, що ухвалою суду від 08 липня 2021 року провадження в частині вимог ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «Країна» було закрито у зв'язку з прийняттям судом відмови позивача від позову унаслідок задоволення вимог відповідачем, пропорційних задоволених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10 000грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи і пропорційними предмету спору, а тому підстав для його перегляду не вбачається.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів понесених витрат на надання правничої допомоги у встановлений законом строк - спростовуються матеріалами справи.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність в рішенні суду по суті спору висновку про відсутність доказів понесених витрат на надання правничої допомоги, не позбавляє сторону, на користь якої ухвалено судове рішення подати ці докази у п?ятиденний строк після ухвалення рішення суду у порядку передбаченому частиною 8 ст.141 ЦПК України.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000грн., яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
Ю.М. Мальований