Справа № 495/8346/23
№ провадження 2/495/1008/2024
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
13 вересня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Ульвіс К.Є.,
справа № 495/8346/23
позивача особисто - ОСОБА_1
відповідача особисто - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,
11 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, просить суд зобов'язати ОСОБА_3 , 1995 року народження, не чинити перешкоди в користуванні її частиною будинку та надвірних споруд, в тому числі і літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачку звільнити приміщення літньої кухні від її речей.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй та відповідачці належить будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності.
Поділ будинку був здійснений на підставі рішення народного суду Білгород - Дністровського району Одеської області від 18 лютого 1983 року за позовом ОСОБА_4 до неї ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділу будинку.
Її донька постійно порушує її права як співвласниці будинку, самовільно зайняла її частину власності - літню кухню, яка за рішенням суду їй була присуджена, намагається переглянути її розмір частки у власності, вимагає від неї звільнити одну з її житлових кімнат та передати їй у користування.
Відповідачка постійно звертається до неї зі скаргами, намагається безпідставно притягнути її до адміністративної відповідальності, тому вона вимушена звернутися з позовними вимогами до суду.
Відповідач в ході судового розгляду справи з позовними вимогами не погодилася, просить суд в задоволені позову відмовити, зазначила, що жодним чином не перешкоджає позивачу ані в користуванні її частинами будинку, ані у користуванні літньої кухні, на адресу суду 06 вересня 2023 року надала письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що вона відповідно договору купівлі - продажу є власницею 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час її мати виганяє її та її неповнолітню дитину з будинку, виражається нецензурною лайкою, ображає її та її доньку.
Неодноразово було викликано наряд поліції, це результату не надало, вона і надалі продовжує вчиняти скандали.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
14 серпня 2023 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О., провадження у справі було відкрито. (а.с.23)
22 лютого 2024 року відповідно до розпорядження № 254 здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи. (а.с. 55)
22 лютого 2024 року відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи, головуючою суддею визначена суддя Прийомова О.Ю. (а.с. 56-57)
26 лютого 2024 року Ухвалою суду вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням підготовчого розгляду справи. (а.с. 58)
14 травня 2024 року, ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито з призначенням її розгляду по сутті справи. (а.с. 65)
Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволені.
Відповідач проти позову заперечувала, зазначаючи, що ніяких перешкод позивачу не чинить, вони є співвласниками житлового будинку.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно відповідно до рішення народного суду Білгород - Дністровського району від 18 лютого 1983 року, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за кожним по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 .
Проведений розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_4 у будинку приміщення під літ. № №1,2 та 5 площею 42, 82 кв.м., цементну цистерну, штахетну огорожу та металеву калитку та ОСОБА_1 виділено в будинку приміщення під літерами № № НОМЕР_1 та 4 загальною площею 39, 27 кв.м., стіни літньої кухні та металеві ворота; зобов'язано ОСОБА_4 за свій рахунок закласти дверний пройом, який веде з приміщення № 5 (коридору) в приміщення № НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 за свій рахунок здійснити хід зі своєї частини у двір.
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 березня 2015 року ОСОБА_1 належить 1/2 частина житлового будинку, відповідно до рішення народного суду Білгород - Дністровського району Одеської області від 18 лютого 1983 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 6)
Згідно витягу зазначено загальна площа будинку - 76,7 кв.м.; житлова площа будинку - 55, 5 кв.м. У відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна зазначено: літ. «А» житловий будинок; літ. «Б» - літня кухня; літ. «В» - вбиральня; № 1-4 - споруди. (а.с. 6 зворотна сторінка).
Відповідно копії технічного паспорту наданого позивачем у розділі журнал внутрішних обмірів та розрахунків площ приміщень житлового (садибного будинку) зазначено літ. «А»: 1- кухня; 2 - житлова, разом по квартирі АДРЕСА_2 , загальна площа - 40,3 кв.м., житлова 34,8 кв.м.; літ. 2-1 - коридор; літ.2-1 - житлова; літ. 3-1 - житлова. (а.с. 7-10)
Відповідно до довідки № 830 від 14 липня 2023 року, яка видана ОСОБА_1 , в будинку с. Сухолужжя, Білгород - Дністровський район, Одеської області зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 14)
Під час розгляду справи ОСОБА_3 , у зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується копією паспорту (а.с. 73)
Відповідно до договору купівлі продажу 1/2 частки житлового будинку, ОСОБА_2 належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: одного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 55, 5 кв.м., загальною площею 76,7 кв.м. та надвірних споруд, зазначених літерами: «Б» - літня кухня; «В» - вбиральня, № 1-4 - споруди. (а.с. 42-43)
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 належить 1/2 частина житлового будинку, відповідно до договору купівлі - продажу, серії та номер: 1487, виданий 22 вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 44)
Згідно витягу зазначено загальна площа будинку - 76,7 кв.м.; житлова площа будинку - 55, 5 кв.м. У відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна зазначено: літ. «А» житловий будинок; літ. «Б» - літня кухня; літ. «В» - вбиральня; № 1-4 - споруди. (а.с. 44 зворотна сторінка).
Вказаний житловий будинок є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач (мати) та відповідач (донька) зареєстровані та мешкають за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні частиною будинку та надвірних споруд, в тому числі літньої кухні.
В якості доказів чинення перешкод відповідачем надає до матеріалів справи: рішення суду від 18 лютого 1983 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копію технічного паспорту; довідку від 14 липня 2023 року № 830 про зареєстрованих осіб; довідку від 14 липня 2023 року № 829, Мологівської сільської ради, відповідно до якої ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 20 липня 2023 року відносно неї ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; вступну та резолютивну частини постанови суду від 31 липня 2023 року; виписку з історії хвороби; залучила до матеріалів справи фотознімки речей на території будинку.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач залучила до матеріалів справи: копію технічного паспорту; лист на ім'я ОСОБА_1 . Головного управління НП в Одеській області; копію договору купівлі - продажу від 22 вересня 2017 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; флешку, на якій зображено фото та відеозапис перешкод спільного проживання з ОСОБА_1 ; копію паспорту та свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
Нормативне обґрунтування
Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України)
Відповідно до стаття 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до стаття 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
4. Власність зобов'язує.
5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 386 ЦК України).
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Отже, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності позивач повинна довести порушення її прав.
Разом з тим, звертаючись до суду з вимогами про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні її частиною будинку та надвірних споруд, в тому числі літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 позивачем не надано належних та переконливих доказів того, що відповідачем ОСОБА_2 такі перешкоди здійснюються.
Звертаючись до суду з позовом стосовно перешкоджання їй в користуванні частиною будинку, позивачем в якості підтвердження позовних вимог надані лише фотозображення, без опису речей на них зображених, без зазначення дати фотознімків, коли та в який час вони зроблені.
Суд не може погодитися з посиланням позивача як на докази перешкоджання у користуванні її власністю на неодноразові звернення до Білгород - Дністровського РВП ГУНП в Одеській області до неї відповідача, оскільки вказані звернення як позивача так і відповідача до Білгород - Дністровського РВП ГУНП в Одеській області пов'язані з взаємними сварками, виловлюванням нецензурної лайки.
Із постанов Білгород - Дністровського міськрайонного суду наданих позивачем до матеріалів справи не встановлено, що вони пов'язані саме з перешкоджанням відповідачем в користуванні позивачем її частиною будинку, що самі ці факти були зафіксовані працівником поліції.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідачкою ОСОБА_7 чиняться ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її власністю, матеріали справи не містять.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом .
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням усього вищенаведеного, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об'єктивності, та у їх логічному взаємозв'язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, того, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження позовних вимог, тому суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності- відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволені позовних вимог позивачу, вимоги щодо стягнення судового збору також задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 83, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 23 вересня 2024 року.
Суддя: