Справа №491/655/24
Провадження №2-а/491/9/24
23 вересня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, ОСОБА_2 , звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову № 13257 винесену 18 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, викладені в постанові про те, що ОСОБА_1 ігнорував вимогу п. 1.1. Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно якої військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання; порушив п. 1.4. Правил оскільки взагалі не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією; порушив вимоги п. 1.10. Правил, оскільки взагалі не звіряв свої персональні дані з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 є необґрунтованими, оскільки. Позивач завжди проживав у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 263 від 22 липня 2024 року та штампом про місце проживання на сторінці 11 в паспорті, де зазначено, що він зареєстрований в с. Ананьїв Друга дільниця Ананьївського району Одеської області з 13 січня 2006 року. Інші відмітки щодо зняття з обліку відсутні. Отже, інформація, зазначена в постанові № 13257 щодо вибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути достовірною та такою, що мала місце у 2012 році. Навіть якщо така інформація в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься, то вона є недостовірною за недостовірними даними або посадовими особами на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 була допущена помилка або описка. На виконання ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 ще 12 липня 2024 року, оновив дані та пройшов ВЛК. Звернув також увагу на те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період, яка була введена в дію з 19 травня 2024, а тому застосування цієї норми до подій, які відбулися раніше, є незаконними. Крім того, зазначив, що відповідачем розглянуто справу без повного та всебічного з'ясування обставин справи, не враховано те, що позивач не ухилявся від явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК. За таких обставин, вважає оскаржувану постанову незаконною.
Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року було відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачеві визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та на вимогу ч. 9 ст. 44 КАС України надав суду докази їх надсилання, а саме квитанцію № 1490085 від 06 серпня 2024 року про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.22-23).
Відповідачеві, ІНФОРМАЦІЯ_6 , за його місцезнаходженням було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження, про що містяться відомості у матеріалах справи (а.с.38, 41). Копію ухвали суду відповідачем отримано 10 вересня 2024 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.
Позивач, ОСОБА_1 , та його представник - адвокат, Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1395034 від 02 серпня 2024 року, у судове засідання не з'явились. Проте від представника позивача через канцелярію суду надійшла письмова заява, в якій просить судове засідання провести у відсутність позивача та представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с.42).
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.40), причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, представником відповідача не було виконано ухвалу суду від 15 серпня 2024 року щодо витребування доказів.
Узявши до уваги заяву представника позивача, неприбуття належним чином повідомленого про день, час та місце судового засідання відповідача, оскільки його неприбуття у такому випадку не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахуванням положень ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 65 Конституції України встановлено обов'язок громадян України у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно ч. 3 ст. 1 зазначеного закону військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 33 зазначеного закону військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до п. 19 Порядку призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
На підставі Закону України від 09 травня 2024 року № 3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ст. 210 КУпАП було викладено в новій редакції та доповнено частиною третьою, згідно якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон набрав чинності 19 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7) (абз. 1 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року за № 6-рп/2000).
Принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року за № 1-рп/1999).
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Частиною 1 ст. 64 Конституції України закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема ст. 58 цієї Конституції (ч. 2 ст. 64 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має, найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
З огляду наведених обставин, оскільки до 19 травня 2024 року ч. 3 ст. 210 КУпАП у чинному законодавстві України не існувало, особа не може нести відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП за вчинення (не вчинення) відповідних дій до цієї дати.
Отже у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП положення останньої можуть застосовуватися до правопорушень вчинених з 19 травня 2024 року - з дати набрання чинності закону, яким введено в дію цю норму.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено на підставі Указу Президента України № 469/2024 від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Отже, станом на дату винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності- 18 липня 2024 року діяв особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (ст. 210). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3.
Отже законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Згідно з п. 3. розділу І зазначеної Інструкції у разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень протокол складається щодо кожного правопорушення окремо.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 18 липня 2024 року за № 220, на підставі якого була винесена постанова № 13257 від 18 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, вбачається, що позивачеві, ОСОБА_1 інкримінується у вину вчинення трьох адміністративних правопорушень, а саме порушення:
- вимоги п. 1.1 Правил військового обліку, згідно якого військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки;
- вимоги п. 1.4 Правил військового обліку, згідно якого військовозобов'язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішенням територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки;
- вимоги п. 1.10 Правил військового обліку, згідно якого військовозобов'язані повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Такі дії посадової особи свідчать про порушення ним процедурних приписів законодавства України при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо порушення позивачем, ОСОБА_1 , вимоги п. 1.1 Правил військового обліку, згідно якого він повинен перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки суд зазначає наступне.
У постанові відповідач зазначив, що ОСОБА_1 18 червня 2012 року вибув до Первомайсько-Врадіївського ОРВК, на військовий облік в передбачений законом семиденний строк не став, чим порушив вимоги п. 1.1 Правил військового обліку. Вказану ситуацію він виправив лише 18 липня 2024 року, коли вирішив припинити вказане правопорушення.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є уродженцем с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївсього району Одеської області (а.с.9). Згідно паспорту місце проживання позивача за адресою: Одеська область, Ананьївський район, с. Друга дільниця зареєстровано з 13 січня 2006 року (а.с.10). Згідно витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 05 липня 2024 року за № 2024/007962426, адреса місця проживання позивача значиться: АДРЕСА_1 , дата реєстрації - 13 січня 2006 рік (а.с.11). Цей факт підтверджено витягом з реєстру територіальної громади за період з 13.01.2006 р. по 12.08.2024 р., наданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради на запит суду (а.с.33). Додатково факт проживання/реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 підтверджують довідка № 263 від 22 липня 2024 року та довідка про склад сім'ї № 282 від 01 серпня 2024 року, видані Кохівським старостинським округом Ананьївської міської територіальної громади (а.с.15, 16).
Згідно з п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Водночас обов'язок для військовозобов'язаних особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік настав лише з 05 січня 2023 року - з дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, додатком за № 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року № 377 (втратила чинність 19 грудня 2016 року) військовий облік військовозобов'язаних проводився згідно з Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Положенням.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 зазначеного закону (в редакції станом на час події - 18 червня 2012 року) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатів підлягали, зокрема військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання. Однак законом не визначалось строків виконання цього обов'язку.
Частиною 10 ст. 38 цього ж закону в семиденний строк на військовозобов'язаних покладався лише обов'язок особисто повідомити орган, де вони перебувають на військовому обліку, в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 закону (в редакції станом на час події - 18 червня 2012 року та по теперішній час) забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України покладається на органи, утворені відповідно до законів України незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень.
При дослідженні матеріалів справи факт того, що позивачеві необхідно було з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік судом не встановлено. Як і не встановлено доказів вжиття органами, на які покладається обов'язок забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України, відповідних заходів щодо взяття позивача, ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного на військовий облік ще з 18 червня 2012 року.
Щодо порушення позивачем, ОСОБА_1 , вимоги п. 1.4 Правил військового обліку, згідно якого він повинен проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки суд зазначає наступне.
У постанові відповідач зазначив, що ОСОБА_1 в період з 18 червня 2012 року по 18 липня 2024 року всупереч вимог п.п. 3.1 та 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, взагалі не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, чим порушив вимоги п. 1.4 Правил військового обліку.
Дійсно, згідно з п.п.4 п.1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних - Додаток № 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (втратила чинність 05 січня 2023 року), також передбачали обов'язок призовників і військовозобов'язаних проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (абз. 5 п. 1 Правил).
Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року № 377 (втратила чинність 19 грудня 2016 року) не містило норм щодо обов'язковості, зокрема військовозобов'язаних проходити медичний огляд.
Водночас положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в різних її редакціях) з 2012 року по сьогоднішній день покладають обов'язок, зокрема на військовозобов'язаних «проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії …».
Аналіз норм, які встановлюють обов'язок для військовозобов'язаних проходити медичний огляд, свідчить, що підставою для проходження саме такого огляду є відповідне рішення. При дослідженні матеріалів справи факт того, що позивачеві, ОСОБА_1 , було видане відповідне рішення / направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та ухилення його від проходження медичного огляду судом не встановлено.
Щодо порушення позивачем, ОСОБА_1 , вимоги п. 1.10 Правил військового обліку, згідно якого він повинен звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки суд зазначає наступне.
У постанові відповідач зазначив, що ОСОБА_1 взагалі не звіряв свої персональні дані.
Дійсно, згідно з п.п. 10 п. 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Та слід зазначити, що ця норма діє лише з 05 січня 2023 року - з дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, додатком за № 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже п'ятирічний термін, в який призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні звіряти персональні дані, спливає щонайменше о 00 годин 00 хвилин 05 січня 2028 року. Тому не раніше цієї дати (у подальшому в кожному випадку індивідуально) можливо розглядати питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності у разі порушення п.п. 10 п. 1 Правил військового обліку.
Водночас, до 05 січня 2023 року не звіряння не рідше одного разу на п'ять років власних персональних даних взагалі не визнавалося законом як правопорушення.
Так, Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних - Додаток № 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (втратила чинність 05 січня 2023 року), взагалі не передбачали обов'язку для військовозобов'язаних звіряти персональні дані.
Абзацом 5 п. 10 Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року № 377 (втратила чинність 19 грудня 2016 року), забезпечення систематичного звіряння відомостей, зазначених в особових картках військовозобов'язаних і призовників, із записами у їх військових квитках і посвідченнях про приписку до призовних дільниць, подання цих карток не рідше одного разу на рік до відповідних військових комісаріатів для звіряння з обліковими даними військових комісаріатів, покладалося на виконкоми сільських, селищних, міських рад, керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування у населених пунктах, де немає військових комісаріатів. Отже персонального обов'язку для військовозобов'язаних звіряти персональні дані зазначене Положення також не передбачало.
З огляду на зазначене, станом на дату винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАПостанній не міг вчинити правопорушення, а саме порушення вимог п.п. 10 п. 1 Правил військового обліку, оскільки відсутня подія.
Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року в справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року в справі № 400/1510/19, від 05 липня 2022 року в справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року в справі № 320/1510/20, від 03 жовтня 2022 року в справі №400/1510/19, від 01 листопада 2022 року в справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року в справі № 500/26/22.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення оскаржувана постанова протиправна і має бути скасована, а провадження закрите.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).
З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача рішенням якого порушені права останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 210 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 139, 244 -246, 262, 286 КАС України, ст.ст. 58, 62, 64 Конституції України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 13257 від 18 липня 2024 року про визнання винним та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 14 грудня 2005 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України в новій редакції, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.
Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_8 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 09646896
Копію рішення суду невідкладно вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 251 КАС України.
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах адміністративної справи № 491/655/24 Ананьївського районного суду Одеської області.