Провадження № 33/803/1754/24 Справа № 212/5398/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
16 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Бадалян Н.О. захисника особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу захисника Бузинарської Д.М. на постанову судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 19.05.2024 року о 10 годині 30 хвилин в м. Кривий Ріг, Покровський район, по мкрн. 5-й Зарічний буд. 61а ОСОБА_2 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності, блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку в медичному закладі - відмовився. Відсторонено від керування транспортним засобом. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № 475124, 475158. Своїми діями порушив вимоги пункту 2.5 та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Бузинарська Д.М. яка діє в інтересах ОСОБА_2 та оскаржила його в апеляційному порядку вважаючи, що рішення винесено не вірно були застосовані норми процесуального та матеріального права. Вказує, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбувався за його відсутності та в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення повістки ОСОБА_2 , а також підтвердження належного її вручення.
Вказує, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 вже перебував за місцем дислокації своєї частини в Полтавській області і не міг бути присутнім в судовому засіданні. ОСОБА_2 просив дружину ОСОБА_3 , яка має нотаріально посвідчену довіреність на подання до судових органів від його імені заяв, повідомити суд про неможливість прибути до суду в зв'язку із знаходженням на військовій службі. Працівниками суду ОСОБА_3 було повідомлено, що вона не є учасником справи і їй надається 5-6 хвилин для того щоб в судове засідання прибув адвокат. Того ж дня нею подано заяву з проханням надати час для отримання правової допомоги та укладання договору з адвокатом, копії заяв та копія довіреності містяться в матеріалах справи. Проте, суд першої інстанції проігнорував усі повідомлення. Вважає, що суд протиправно позбавив ОСОБА_2 можливості витребувані докази, надавати докази на підтвердження своєї невинуватості та реалізовувати інші законні права. Вважає, що з відео нагрудних камер поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення чітко вбачається, що у ОСОБА_2 відсутні ознаки сп'яніння. Вважає, що матеріали справи не містять безумовних доказів, які підтверджують обставині зазначені у протоколі про наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, як і відеозаписи, які містяться на DVD диску доданого до протоколу, не можуть слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції спираючись тільки на власні переконання та порушуючи норми законодавства ухвалив незаконне та нічим не обґрунтоване рішення, без отримання пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності, допиту свідків, дослідження доказів. Вважає, що причина зупинки транспортного засобу була незаконною. Вказує, що на момент зупинки автомобіля ОСОБА_2 переживав значні фізичні страждання та незручності в зв'язку із наявністю хвороби, відчував біль, дискомфорт і конфуз, адже не зміг пояснити поліцейським, чому дійсно відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в мед закладі, про що посоромився говорити, адже він чоловік, військовослужбовець, а поліцейською була жінка. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення. передбаченої о ч. 1 ст. 130 КУпАН закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_2 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 738865 від 19.05.2024 року, відповідно до якого 19.05.2024 року о 10 годині 30 хвилин в м. Кривий Ріг, Покровський район, по мкрн. 5-й Зарічний буд. 61а ОСОБА_2 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності, блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку в медичному закладі - відмовився. Відсторонено від керування транспортним засобом. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № 475124, 475158. Своїми діями порушив вимоги пункту 2.5 та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Громадянину ОСОБА_2 під підпис роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи, а саме 12.06.2024 року о 10 год. 00хв. у Жовтневому районному суді м.Кривого Рогу.
У графі з поясненнями ОСОБА_2 зазначив, що правил ПДД не порушував.
Наявний підпис про ознайомлення з протоколом та правильність даних щодо нього. (а.с.1)
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до КЗ «КБЛПД» ДОР» від 19.05.2024 року о 10 годині 35 хвилин. В результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності, блідість обличчя. Від огляду в законному порядку відмовився, огляд лікарем не проводився. (а.с.2)
Рапортом працівника патрульної поліції від 19.05.2024 року відповідно до якого 19.05.2024 року в Покровському районі було зупинено транспортний засіб «DAEWOO LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_2 . У водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, Водій від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився. Зафіксовано на бк 475124, 475158. (а.с.4,5)
Довідкою інспектора ВАП ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня. (а.с.5)
DVD-R диском з відеозаписом, на якому зафіксовано процедуру складання адміністративних матеріалів, зокрема, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом за зазначених у протоколі обставин, на законну вимогу поліцейського про проведення огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку у лікаря нарколога для виявлення стану наркотичного сп'яніння відмовився.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_2 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що судом було позбавлено ОСОБА_2 його прав на захист як особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки справу розглянуто за його відсутності, без належного повідомлення судом про розгляд справи, а також те, що судом було були проігноровані повідомлення від його дружини ОСОБА_3 , яка мала нотаріально посвідчену довіреність на подання до суду від його іменні заяв, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Згідно протоколу, про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 під підпис роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи, а саме 12.06.2024 року о 10 год. 00хв. у Жовтневому районному суді м.Кривого Рогу. Таким чином ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та додатково надсилати судом повісток ОСОБА_2 було не потрібним.
Щодо заяви дружини ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, апеляційний суд зазначає, що заява була подана до суду 10.06.2024 року без будь-кого додатку, документів які підтверджували, вказані у апеляційній скарзі, нотаріально посвідчену довіреність на подання до судових органів від його імені заяв.
Судом першої інстанції розглянуто вказану заяву та у оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_3 на підтвердила повноважень діяти від імені ОСОБА_2 , а отже підстави для розгляду цих клопотань відсутні.
Справа щодо ОСОБА_2 розгляд якої призначено 12.06.2024 року о 10 год. 00хв., була розглянута Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у визначену дату.
Наступна заява ОСОБА_3 датована 12.06.2024 року, з довіреністю №661, згідно штемпеля суду подана лише 12.06.2024 р. о 14:45. Тобто після визначено часу розгляду справи.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже ОСОБА_2 був обізнаний про направлення протоколу про адміністративне правопорушення для розгляду до суду, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду, мав змогу до початку судового розгляду подати заяви та клопотання, та скористатися своїм правом на захист уклавши угоду з захисником, проте до судового засідання особисто не з'явився та до початку судового засідання 12.06.2024 року до 10 год. 00хв., належним чином оформлених клопотань про відкладення розгляду справи, з підтвердженням повноважень діяти заявника від імені ОСОБА_2 та з підтвердженням реальної відсутність можливості брати участь не надав.
Тому вважаю вірним висновок суду першої інстанції, що керуючись ст. 268 КУпАП справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, з врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення(ст. 1 КУпАП).
Щодо міркування апелянта, що з відео нагрудних камер поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення чітко вбачається, що у ОСОБА_2 відсутні ознаки сп'яніння, не заслуговують на увагу, оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух»,постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Згідно матеріалів справи у водія ОСОБА_2 працівниками поліції були виявлені ознаками наркотичного сп'яніння, а саме тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності, блідість обличчя.
Вказані ознаки наркотичного сп'яніння прямо передбачені інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
На підставі викладеного доводи апелянта про зворотне, що у водія відсутні ознаками сп'яніння є безпідставними.
Доводи апелянта, що номерні знаки чорного кольору використовуються для військового автотранспорту, а тому зупинка ОСОБА_2 через те, що у авто були номерні знаки чорного кольору, була незаконною є безпідставними.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS» з номерним знаком чорного кольору « НОМЕР_1 ». Дійсно номерні знаки чорного кольору використовуються для військового автотранспорту, проте під час руху ОСОБА_2 не був у військовій формі, та під час перевірки документів ОСОБА_2 виявилось, що автомобіль не стоїть на балансі військової части та взагалі, як зазначив ОСОБА_2 . поліцейському, право власності належить «якомусь поляку». А на запитання чи сам ОСОБА_2 виготовив номерні знаки, останній не надав виразної відповіді.
У апеляційного суду виникають сумніви щодо законності використання ОСОБА_2 вказаного автомобіля з номерами чорного кольору при зазначених вище обставинах, проте оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи, апеляційний суд розглядає дану подію лише в межах законності зупинки автомобілю працівниками поліції.
Також апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Доводи апеляційної скарги, що на момент зупинки автомобіля ОСОБА_2 переживав значні фізичні страждання та незручності в зв'язку із наявністю хвороби, відчував біль, дискомфорт і конфуз, адже не зміг пояснити поліцейським, чому дійсно відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в мед закладі, про що посоромився говорити, адже він чоловік, військовослужбовець, а поліцейською була жінка, є безпідставними.
Згідно матеріалів справи та відеозапису, ОСОБА_2 зупинив патруль у якому один з поліцейських був чоловік та саме він спілкувався з ОСОБА_2 і пропонував проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку в медичному закладі. Якихось зауважень або прохань до поліцейського ОСОБА_2 не вказував та не зазначав про свій стан здоров'я, та про свій дискомфорт спілкуватись у присутності поліцейського жінки.
Крім того у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Усі доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені апелянтом міркування з цього приводу не підтверджені доказами.
Дії вчинені ОСОБА_2 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення враховано ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки транспортним засобом, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності піддати правопорушника покаранню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що наведені доводи у апеляційній скарзі не підтвердженні під час апеляційного розгляду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови судді районного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Бузинарської Д.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя