Справа №: 398/4570/24
провадження №: 3/398/1891/24
Іменем України
"23" вересня 2024 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Авраменко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 3 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП
02 вересня 2024 року о 00 год. 50 хв. в м. Олександрія Кіровоградської області по вулиці Гетьмана Мазепи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.03.2024 року у справі №398/596/24. Правопорушення вчинив повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. «а» п. 2.1 ПДР України.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 02 вересня 2024 року о 00 год. 50 хв. в м. Олександрія Кіровоградської області по вулиці Гетьмана Мазепи, ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (постанова Олександрійського міськрайонного суду від 11.03.2024 року), керував транспортним засобом ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: млява мова, поведінка що не відповідає обстановці та зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Судом здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 , який вказано особисто ОСОБА_1 у заяві про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомленням від 02.09.2024 року, та відповідне СМС-повідомлення про виклик в судове засідання на 12:45 год. 23.09.2024 року отримано ОСОБА_1 06.09.2024 року о 16:19 год.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтями 130, 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.
Отже, відповідно до ст. 268 КУпАП неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №121397 від 02.09.2024 року, в якому зазначені обставини вчинення правопорушення;
- копією постанови серії ЕНА №2205464 від 22.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП;
- довідкою Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 04.09.2024 року про те, що посвідчення водія НОМЕР_3 на імя ОСОБА_1 здано на збереження в ТСЦ 3542;
- копією постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.03.2024 року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суддя враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Враховуючи характер правопорушень, особу правопорушника, який вдруге протягом року вчинив аналогічне адміністративне правопорушення, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності з порушення Правил дорожнього руху України, суддя вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років без вилучення транспортного засобу.
Суддя не вбачає підстав для застосування оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки доказів належності ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1 , суду не надано.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП суддя зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Диспозицією частини 3 статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті двічі протягом року.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За змістом ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного сп'яніння. Огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як ст. 266 КУпАП, так і КУпАП в цілому, не встановлюють порядку фіксування відмови водія від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. В той же час, пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, зазначених вимог поліцейським при складені протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримано не було.
З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 02.09.2024 року поліцейським було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . Після зупинки та встановлення особи, поліцейський, не зазначаючи жодних ознак алкогольного сп'яніння, відразу запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. За результатами тесту встановлено відсутність алкоголю в крові ОСОБА_1 (відеозапис з 09 хв. 48 с. до 10 хв. 54 с. файл «…._АА_N0022»). Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 пропонував поліцейським відвезти його до лікарні для перевірки чи перебуває він під впливом наркотичних препаратів, кажучи «Я не бухой поехали на наркоту в больницу» (відеозапис на 09 хв. 48 с. файл «….АА_N0022).
В подальшому поліцейськими було розпочато складання відносно ОСОБА_1 відповідного протоколу у зв'язку з відмовою пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. При цьому, з наданого відеозапису неможливо достовірно встановити, які саме ознаки наркотичного сп'яніння виявив поліцейський, та на відеозаписі не зафіксований факт пропозиції ОСОБА_1 проїхати до лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто, всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства поліцейським, після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, який показав негативний результат, було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я, хоча факт відмови від такого огляду на відеозаписі не зафіксовано.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, чітко визначені ознаки як алкогольного, так і наркотичного сп'яніння.
Неспроможність поліцейського чітко встановити ознаки алкогольного/наркотичного сп'яніння, відрізнити їх одні від одних та повідомити особі підстави, у зв'язку з якими вона змушена проходити спочатку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, а потім ще й огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
З урахуванням викладеного, суддя приходить висновку, що поліцейським було порушено вищезазначену законодавчо визначену процедуру фіксації факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт пропозиції поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я, від чого б водій теж відмовився.
Отже, наявними у справі доказами не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу вищезазначеного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років, без вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати штрафу Назва платежу: Адміністративні штрафи та інші санкції; № рахунку: UA388999980313020106000011561; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у Кіров. обл./тг м. Олексан/21081100, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача : Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081100; Призначення платежу: *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.
Реквізити для сплати судового збору Назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA908999980313111256000026001; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців.
Суддя Олександрійського
міськрайонного суду
Кіровоградської області Олександр Володимирович Авраменко