Справа № 127/22305/20
Провадження 2/127/3676/20
18 вересня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя,-
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Воропай Л.А. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/22305/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя.
На підставі ухвали суду від 03.095.2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя зупинити до набрання законної сили рішення в цивільній справі №127/24676/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання нежитлових приміщень об'єктом права спільної сумісної власності, яка перебуває в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області.
28 травня 2024 року Вінницький апеляційний суд в справі №127/24676/21 постановив апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , про встановлення спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання приміщень об'єктом права спільної сумісної власності відмовлено, дата набрання законної сили 28.05.2024 рік.
Відповідач вважає, що дане рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження в цивільній справі № 127/22305/20 підлягає закриттю.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник відповідача на адресу суду надіслала заяву про розгляд клопотання без участі відповідача та представника відповідача, клопотання про закриття провадження у справа підтримує та просить його задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання та справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з відповідним позовом.
Суд звертає увагу, що провадження у справі може бути закрито з підстав наявності рішення в іншій справі, що набрало законної сили, у разі, коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову.
Судом установлено, що 28 травня 2024 року Вінницький апеляційний суд у справі №127/24676/21 постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання приміщень об'єктом права спільної сумісної власності відмовлено.
У справі, що переглядалася апеляційним судом, предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про визнання нежитлового приміщення номер VII і VIII, загальною площею 81,5 кв.м, в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Вказаний спір щодо спадкового майна виник між спадкоємцями першої черги, а саме останньою дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та його сином від іншого шлюбу ОСОБА_2 .
Апеляційний суд в своїй ухвалі від 28 травня 2024 року звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Згідно із висновками викладеними у пунктах 40; 41; 43; 67; 70 постанови ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц провадження № 14-22цс20
Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника (пункт 40).
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК) (пункт 41).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (пункт 43).
Позивач заявив вимогу про визнання квартир спільним сумісним майном. Суди попередніх інстанцій цю вимогу задовольнили. Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок судів помилковим, оскільки обраний спосіб захисту є неефективним (пункт 67).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (пункт 70).
За встановлених обставин у цій справі, ефективним способом захисту є вирішення вимоги про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя.
Одним із предметом позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 127/24676/21 було визнання нежитлових приміщень VII та VIII об'єктом права спільної сумісної власності, загальною площею 81,5 кв.м, в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і вказаний спір щодо спадкового майна виник між спадкоємцями першої черги, а саме останньою дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та його сином від іншого шлюбу ОСОБА_2 .
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 в даній справі до ОСОБА_2 є визнання права власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя.
Із зазначеного випливає, що представник ОСОБА_2 адвокат Воропай Л.А. помилково вважає, що є таке, що набрало законної сили рішення Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року справа № 127/24676/21 між тими самими сторонами із тих самих підстав, і відповідно провадження по справі має бути закрите на підставі п.1 ч. 3 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Оскільки у цивільній справі № 127/22305/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання права власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя нежитлових приміщень VII таVIII, загальною площею 81,5 кв.м, в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вказаний спір щодо спадкового майна хоча і виник між спадкоємцями першої черги, а саме останньою дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та його сином від іншого шлюбу ОСОБА_2 , але має інший предмет спору.
Тобто, попри фактичну тотожність учасників справи, позивач звернувся з іншими вимогами та з інших підстав, відповідно вказані справи не є тотожними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у цій цивільній справі не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 255 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: